Дисертаційна робота є системним теоретико-методологічним дослідженням основ забезпечення інноваційності виробничого потенціалу регіону. Проведене дослідження дає підстави зробити такі висновки: 1. Аналіз інноваційних теорій економічного зростання дозволив актуалізувати роль інноваційного чинника в оновленні виробничого потенціалу та підвищенні темпів економічного розвитку регіону та держави в цілому. Економічне зростання відбувається, з одного боку, лише за умов систематичного та неперервного впровадження інноваційних розробок у виробництво, а не через їх поодинокий вияв, а з іншого, – всі економічні підсистеми, в тому числі і виробничий потенціал мають бути задіяні у інноваційному процесі. Таким чином виявляється принцип системного ефекту до забезпечення інноваційного розвитку регіону. 2. В ринкових умовах господарювання, для забезпечення конкурентоспроможності виробництва, потрібно дбати про підвищення рівня інноваційності виробничого потенціалу. Під дією інновацій виробничий потенціал переходить на якісно новий рівень, що забезпечить в подальшому випуск конкурентоспроможної продукції. Саме інновації створюють конкурентні переваги за рахунок зниження матеріало- та енергомісткості виробничих процесів і забезпечують підвищення технічного і технологічного рівня виробництва, розширення та оновлення асортименту продукції, підвищення її якості та конкурентоспроможності. Підвищення рівня інноваційності виробничого потенціалу можливе за умов стимулювання до створення нових технологій і, головне, за розширення взаємозв’язків між науковими організаціями і виробництвом. Поширення технологічних знань і зв’язків полегшує комбінування факторів виробництва та є передумовою впровадження інновацій. 3. В роботі здійснено оцінку рівня інноваційності виробничого потенціалу регіонів України. Для цього відібрано сукупність показників за такими блоками: інноваційна діяльність підприємств, техніко-технологічні показники їх розвитку, фінансові ресурси впровадження інновацій та показники оцінки професійно-кваліфікаційного рівня працівників. На основі вказаних груп показників визначено нормовані середньоарифметичні інтегральні оцінки виробничого потенціалу та індекс його інноваційності. Рейтинг регіонів за рівнем інноваційності виробничого потенціалу засвідчує відсутність стабільної залежності між рівнем економічного розвитку регіону та індексом інноваційності. Так, традиційні регіони-лідери промислового виробництва, окрім Дніпропетровської області, не увійшли у групу лідерів за індексом інноваційності виробничого потенціалу, що свідчить про його низький рівень в цих регіонах. 4. Обґрунтовуючи гостроту проблеми фінансового забезпечення інноваційної діяльності на підприємствах регіону, запропоновані напрями та заходи активізації цієї діяльності в розрізі державного та регіонального стимулювання, які передбачають: вдосконалення і реформування діючої амортизаційної системи; удосконалення нормативно-правової, законодавчої і податкової бази для забезпечення відповідних прав, як виробників, так і інвесторів; стимулювання інвестиційної діяльності на основі покращення інвестиційного клімату, що буде сприяти залученню прямих іноземних інвестицій в регіоні; утвердження і розширення ролі фондового ринку для активного залучення інвестиційних коштів, а також раціонального їх розподілу і перерозподілу; створення ефективної системи пільгового та безпроцентного кредитування інноваційних виробничих проектів. 5. Запропонований організаційно-економічний механізм спрямований, насамперед, на підвищення конкурентоспроможності виробничого потенціалу на основі оновлення виробничої і технологічної бази виробництва, впровадження інновацій; забезпечення внутрішніх потреб регіону і задоволення попиту споживачів; освоєння нових як внутрішніх, так і зовнішніх ринків збуту вітчизняної продукції. Важливими аспектами впровадження інновацій у виробництво є інформаційне забезпечення, що потребує системи інформаційного обміну між суб’єктами господарювання. Доцільним є створення регіонального інформаційного ринку, який стане механізмом, що забезпечить розподіл та ефективне застосування інноваційних розробок – це дасть можливість раціонального розподілу інформації між виробниками і споживачами інноваційних ресурсів. 6. Запропонований методичний підхід до оцінки фінансово-кредитного забезпечення ведення інноваційної діяльності передбачає врахування результативності дії окремих складових цієї системи, а саме: залучення поряд з власними, державних, недержавних і іноземних джерел формування фінансових ресурсів, акумуляцію коштів і цільовий розподіл фінансових ресурсів, що спрямовані на оновлення виробничого потенціалу. 7. Інноваційну активність в регіоні можна стимулювати шляхом формування регіональних виробничо-інноваційних структур (РВІС), таких, як кластери, технологічні парки, технополюси, бізнес інкубатори, регіональні інноваційні мережі тощо. Діяльність РВІС орієнтована на забезпечення безперервного процесу створення, закупівлі і впровадження інновацій для підвищення технічного рівня основних фондів. Вони також повинні проводити маркетингові дослідження для визначення доцільності створення інновацій. Основною метою створення РВІС є підвищення конкурентоспроможності економіки регіону на основі відновлення і модернізації виробництва, впровадження нових технологій, устаткування і продукції, а їх діяльність має бути скерована на активізацію інноваційної діяльності за рахунок удосконалення форм і методів управління інноваціями, адекватним вимогам сучасних ринкових відносин. 8. Аналіз стану виробничого потенціалу Львівської області свідчить про його нераціональне використання, застарілість виробничо-технічної бази та невідповідність її сучасним вимогам, високий ступінь зносу основних фондів, недостатній рівень кваліфікації промислово-виробничого персоналу, слабку інноваційну активність підприємств, малі обсяги інноваційної продукції та її експортна орієнтація. |
