Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Політичні науки / Політичні проблеми міжнародних відносин і глобального розвитку


14. Варивода Ярослав Олександрович. Інформаційні стратегії у зовнішній політиці США та Росії за кризових умов: дис... канд. політ. наук: 23.00.04 / НАН України; Інститут світової економіки і міжнародних відносин. - К., 2004.



Анотація до роботи:

Варивода Я. О. Інформаційні стратегії у зовнішній політиці США та Росії за кризових умов. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук зі спеціальності 23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем і глобального розвитку. – Інститут світової економіки та міжнародних відносин НАН України, Київ, 2004.

Дисертація присвячена аналізу проблем реалізації зовнішньополітичних інтересів держави інформаційними засобами за умов міжнародних криз. Комплексно розглянуті процеси опрацювання та реалізації інформаційної зовнішньополітичної стратегії, систематизовані теоретичні та прикладні проблеми застосування інформаційно-комунікативних інструментів здійснення впливу на зовнішні аудиторії, досліджено сучасні тенденції в організації міжнародних комунікаційних потоків за кризових умов та практику у цій сфері держав, які справляють істотний зовнішній вплив на вироблення та реалізацію зовнішньої політики України, сформульовано авторську концепцію інформаційної зовнішньополітичної стратегії.

Узагальнено проблеми визначення та реалізації інформаційної стратегії у міжнародному вимірі, побудовано нову модель зовнішньополітичної інформаційної стратегії (у широкому і вузькому розумінні). На підставі вивчення практики інформаційного протистояння в ході антитероритсичної кампанії проаналізовано характер інформаційної зброї “масового психічного ураження”, що має на меті зниження відчуття безпеки, поширення паніки та страху. Показано, що не тільки масова свідомість, але і політичні інститути, економічна та культурно-цивілізаційна система в цілому стають ціллю подібних інформаційних впливів.

Виокремлені провідні тенденції в інформаційному забезпеченні зовнішньої політики США за умов сучасного кризового стану системи міжнародної безпеки, а також закономірності здійснення зовнішньополітичних комунікацій російськими елітами за кризових умов в пострадянських країнах. Запропоновані відповідні пропозиції щодо розробки сучасної державної інформаційної стратегії України у сфері зовнішньої політики.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і практичне вирішення поставлених завдань, серед яких чільне місце посідає обґрунтування методології і технології відстеження та забезпечення протидії негативним інформаційним акціям, ініційованих зарубіжними суб’єктами за умов кризових подій у внутрішній або зовнішній політиці, з метою забезпечення національних інтересів України. Запропоновані відповідні пропозиції щодо розробки сучасної державної інформаційної стратегії України у сфері зовнішньої політики.

З огляду на мету і завдання дисертації отримані наступні висновки:

1. В сучасному світі зберігається інформаційне протистояння між різними державами й інтеграційними формуваннями, котре в посткомуністичну епоху не зводиться лише до інформаційного забезпечення операцій збройних сил (зокрема, – шляхом маніпулювання інформаційними процесами в ході управління військами, веденням пропаганди тощо). Попри усі зміни інструментарію інформаційного впливу, цілі новітнього інформаційного протистояння, як і раніше, визначаються характером політичних та військових конфліктів, заради яких провадиться інформаційне протиборство. Нові інструменти інформаційної стратегії не позначені явно вираженими деструктивними атрибутами, а тому часом помилково не сприймаються як загрозливі. Важливим є створення передумов для максимальної відповідності інформаційної стратегії держави у міжнародному вимірі її національним інтересам. Відстеження та аналіз інформаційних акцій окремих держав надають підстави для ідентифікації ключових політичних та економічних гравців та напрямів їх діяльності за умов невизначеності та відсутності чітких даних щодо цілей, інтересів та суб’єктів, що визначають поведінку “великих” держав на міжнародній арені.

2. Побудована на основі аналізу існуючих підходів до визначення поняття “інформаційна стратегія” авторська модель зовнішньополітичної інформаційної стратегії передбачає широке та вузьке розуміння цього феномену. “Інформаційну стратегію” доцільно тлумачити як систему великомасштабних рішень і визначених засобів інформаційної діяльності на їх підтримку, покликану посприяти досягненню певної політичної (економічної, військової тощо) мети. Вужче розуміння “інформаційної стратегії” полягає у її розумінні крізь призму сталих інструментальних методів впливу на внутрішню та зовнішню (“елітну” та “масову”) аудиторії та формалізованих методик, які доповнюють зазначений інструментарій інформаційної політики відповідно до потреб суб’єкта зовнішньої політики та умов міжнародного середовища.

3. Здійснення зовнішньополітичних комунікаційних стратегій російських ЗМІ за кризових умов в третіх країнах може бути скероване на дискредитацію міжнародної репутації нових суверенних країн, забезпечення прийнятних для ФПГ урядових рішень та підтримки інтересів політичної та фінансової еліт Росії. Виявлену шляхом контент-аналізу інтенсивність зовнішньополітичних інформаційних кампаній та ознаки їх тенденційного спрямування можна використовувати як показник справжніх прихованих інтересів фінансово-промислових груп.

4. Як засіб протидії загрозливим інформаційним зовнішньополітичним стратегіям доцільно створити український зовнішньополітичний інформаційний ресурс, спроможний ефективно впливати на певні цільові аудиторії поза межами країни (зокрема, – в США та Росії). На противагу негативним інформаційним стратегіям необхідні рішучі дії органів державного управління, підтримані позицією активної частини громадськості, щодо перехоплення ініціативи по висвітленню ситуації та вжиття заходів з подолання криз. Зменшення дієвості та дезавуювання спрямованих проти України інформаційних акцій передбачає також зміну тематизації задіяних у випадку кризових явищ сценаріїв, створення та функціонування централізованої системи антидифамації та представлення власної позиції. Пропонується започаткувати у відповідних державних структурах діяльність з аналізу наявних ознак, структури та змістового наповнення інформаційних стратегій суб’єктів міжнародних відносин стосовно висвітлення кризових ситуацій в Україні.

5. З’явилася нова інформаційна зброя “масового психічного ураження”, що має на меті зниження відчуття безпеки, поширення паніки та страху. Не тільки масова свідомість, але і політичні інститути, економічна та культурно-цивілізаційна система в цілому стають ціллю подібних інформаційних впливів. Аналіз засвідчив, що органами державної влади західних країн в ході антитерористичної кампанії не винайдено якихось принципово нових методик протидії “асиметричній” інформаційній зброї терористів. Боротьба проти епідемії страху відбувалася за традиційною схемою запровадження додаткових заходів безпеки, висвітлення розслідувань, розповсюдження закликів щодо збереження спокою, намагання обмежити доступ населення до інформації за допомогою цензури та самоцензури. У процесі планування антитерористичних заходів відповідними органами державної влади України та для протидії кризовим ситуаціям інформаційного характеру варто зосередити увагу не лише на організаційно-адміністративних заходах, але й на медіа-інформаційних засобах протиборства.

6. Боротьба проти тероризму обумовила низку новітніх тенденцій в інформаційному забезпеченні зовнішньополітичного курсу США. Відбулося переформатування внутрішніх та зовнішніх інформаційних потоків. Запроваджено нові моделі комунікацій між владою, засобами масової інформації та масовою аудиторією (зокрема, “embedded journalism”, розповсюдження інформації із врахуванням досвіду і методів проведення політичних кампаній в США, використання стратегічного підходу до формування міжнародних комунікативних потоків тощо). Провідними тенденціями в інформаційному забезпеченні зовнішньої політики США за кризових умов на сьогодні є: (а) пропагування нової системи міжнародних відносин та міжнародної безпеки; (б) посилення централізації управління комунікаційними потоками; (в) превентивна та преемптивна гра на випередження й захоплення ініціативи; (г) компенсація фактичної втрати Вашингтоном монополії на формування міжнародної масової свідомості зосередженням медіа-інформаційних ресурсів на “ключових” напрямах навіть за рахунок втрати медіа-інформаційного переважання в інших регіонах.

Публікації автора:

У наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України:

  1. Варивода Я. О. Інформаційне забезпечення інтересів фінансово-промислових груп Росії // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. – Вип. 15 – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 1999. – С. 199-204.

  2. Варивода Я. О. Використання методологій теорії еліт та системного аналізу при дослідженні політичної системи // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. – Вип. 21, част. 4. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2000. – С. 41-45.

  3. Варивода Я. О. Масова свідомість як об'єкт національної безпеки // Людина і політика. – 2001. – № 2, С. 88-95.

  4. Варивода Я. О. Інформаційна політика США в кризові періоди на прикладі антитерористичної операції // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. – Вип. 36, част. 1. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2003. – С. 114-119.

  5. Варивода Я. О. Особливості сучасної інформаційної стратегії США під час проведення військових акцій (на прикладі війни проти Іраку 2003 року) // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. – Вип. 43, част. 1. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2003. – С. 112-115.

У збірках статей за результатами наукових конференцій:

  1. Варивода Я. О. Інформаційне супроводження зовнішньополітичних рішень // Інформаційно-аналітична діяльність в міжнародних відносинах: матеріали науково-практичної конференції, част. 2. – Хмельницький: ТУП, 2003. – С. 3-7.

  2. Варивода Я. О. Інформаційна стратегія та управління інформаційними ресурсами // Україна: події, факти, коментарі. – 2003. – № 17. – С. 88-92.

  3. Варывода Я. О. Сотрудничество с экспертным сообществом США как элемент лоббирования интересов постсоветских стран // Политическая наука и государственная власть в Российской Федерации и Новых Независимых Государствах. Екатеринбург: УрО РАН, 2004. – С. 479-485.

У колективних монографіях:

  1. Варивода Я. О. Інформаційне супроводження антитерористичних операцій // Аналітика. Експертиза. Прогнозування: Монографія / Макаренко Є. А., Рижков М. М., Ожеван М. А. та ін. – К.: Наша культура і наука, 2003. – С. 192-198 (особистий внесок автора – 0,6 авт. арк.).