Анотація до роботи:

Сергутіна С.Ю. Інактивація простих та складних модельних вірусів у плазмі донорської крові (експериментальні дослідження). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.31 – гематологія та трансфузіологія, медичні науки. – Інститут гематології та трансфузіології АМН України, Київ, 2006.

Дисертація присвячена актуальній проблемі трансфузіології – підвищенню безпеки донорської плазми крові через розробку нового способу її вірусінактивації. Уперше в Україні на підставі проведених експериментальних досліджень на моделі контамінованої простими (вірус поліомієліту) й складними (вірус везикулярного стоматиту) вірусами плазми донорської крові розроблені оптимальні режими комбінованого застосування фотосенсибілізатора метиленового синього (МС) й дозованого УФ-опромінення (УФО) для проведення її фотодинамічної вірусінактивації. Установлено, що для найбільш ефективної інактивації вірусів у плазмі крові концентрація МС повинна складати 1 10^-5 моль/л при терміні попередньої його інкубації з контамінованою плазмою протягом однієї години; доза УФО для інактивації складних модельних вірусів із вихідною інфекційною активністю 5,33 lg ТЦД₅₀/мл, повинна складати не менш 60 Дж,

19

для інактивації простих вірусів з вихідною інфекційністю 6,83 lg ТЦД₅₀/мл – не менш 75 Дж. Визначено, що розроблені режими комбінованого використання МС і дозованого УФО не впливають на фракційний склад білків плазми крові. Крім того, встановлено, що концентрація фотосенсибілізатора, яка використовується для попередньої обробки вірусінфікованої плазми (1 10^-5 моль/л відповідає вмісту 3,7 мг речовини в 1 л плазми), не перевищує безпечну для людини дозу МС (1-2 мг/кг маси). Разом із цим доведено, що для його видалення з фотомодифікованої вірусінактивованої плазми можна ефективно використовувати метод колонкової хроматографії із застосуванням TSK-гелю „Toyopearl”. На ocнові отриманих результатів досліджень розроблена й виготовлена експериментальна модель пристрою для УФО донорської плазми („Пристрій для знезаражування рідини”, деклараційний патент України № 7835).

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає в експериментальному визначенні режимів та умов фотодинамічного методу інактивації донорської плазми, яка контамінована модельними простими (вірус поліомієліту) і складними (вірус везикулярного стоматиту) вірусами. Показана ефективність комбінованого застосування

16

фотосенсибілізатора фенотиазінового ряду метиленового синього та дозованого ультрафіолетового опромінення з метою отримання вірусобезпечної плазми крові донорів.

2. Установлено, що інактивація простих і складних модельних вірусів у плазмі донорської крові більш ефективна при її попередній обробці фотосенсибілізатором МС у концентрації 1 10^-5 моль/л протягом однієї години та УФО в дозі 75 Дж.

3. Показано, що при використанні фотодинамічного способу інактивації відбувається знезараження модельних вірусів поліомієліту і везикулярного стоматиту, які були внесені в донорську плазму з кінцевою інфекційною активністю 6,83 lg ТЦД₅₀/мл і 5,33 lg ТЦД₅₀/мл відповідно, відбувалось при використанні фотодинамічного способу інактивації, при цьому інфекційність модельних вірусів знижується до нуля.

4. Визначено, що механізм знезаражування контамінованої донорської плазми крові при комбінованому використанні МС та УФО полягає в ультрафіолетовій активації фотосенсибілізатора, а також у фотодинамічному ефекті синергічної дії МС і УФО.

5. Показано, що інактивація простих і складних модельних вірусів за фотодинамічним методом у запропонованому режимі не викликає агрегації білків вірусінактивованої плазми крові людини.

6. Доведена відсутність генотоксичної дії фотосенсибілізатора МС у вірусінактивуючій концентрації на гепатоцити білих щурів лінії Вістар.

7. Установлено, що ефективним способом видалення фотосенсибілізатора МС із фотомодифікованої вірусінактивованої плазми крові є метод хроматографії з використанням TSK-гелю «Toyopearl» (діапазон сорбції 100-10000 Д), який дозволив у модельних умовах зменшити вміст МС у 7,4 раза (від 3,7 до 0,5 мг/л), що не перевищує безпечну для людини дозу, яка дорівнює 1-2 мг/кг маси.

Публікації автора:

1. Тимченко А.С., Сергутина С.Ю. Профилактика вирусных инфекций при гемотрансфузиях // Гігієна населених місць. – 2003. – Вип. 41. – С. 399-405. Здобувачем здійснено підбір та аналіз наукової літератури, проведено критичний аналіз різних способів інактивації біопрепаратів крові, здійснено порівняльний аналіз архівного матеріалу щодо ступеня вірусінактивації плазми донорської крові при її фракціонуванні за Коном та сольвент-детергентним методом.

2. Тимченко А.С., Сергутина С.Ю. Безопасность гемотрансфузий: проблемы карантинизации, вирусинактивации и донорства // Укр. журнал гематології та трансфузіології. – 2003. - № 5 (3). – С. 44-49. Здобувачем проведено аналіз сучасних методів інактивації біопрепаратів крові та шляхів вирішення проблеми безпеки гемотрансфузій, проведено узагальнення архівного матеріалу визначення ступеня інактивації модельних вірусів у плазмі крові при її фракціонуванні за Коном та сольвент-детергентним методом.

3. Тимченко А.С., Сергутина С.Ю., Бондар В.В. Изучение механизмов фотодинамической инактивации вирусов в плазме крови // Міжвідомчий зб. „Гематологія і переливання крові”. – Харків: “НТМТ”, 2004. – Вип. 32, т. 1. - С. 126-131. Здобувачем проведено спектрально-флуоресцентні й вірусологічні дослідження для визначення механізму фотосенсибілізуючої дії метиленового синього та ступеню вірусінактивуючої дії комбінованого застосування фотосенсибілізатора та УФО, виконано статистичний аналіз та узагальнення результатів.

4. Тимченко А.С., Сергутина С.Ю., Бондар В.В., Недилько С.Г. Спектрально-люминесцентные свойства плазмы донорской крови при фотохимической инактивации вирусов // Укр. журнал гематології та трансфузіології. – 2004. - № 4 (4). – С. 31-36. Здобувачем здійснено підбір спектрально-люмінесцентних методів дослідження, визначено ступінь інактивації вірусів у плазмі крові після комбінованого застосування МС і УФО, проведено статистичний аналіз та узагальнення отриманих результатів.

5. Декл. патент UA № 7835, МКП 7 C 02 F 1/32. Пристрій для знезаражування рідини: декл. патент UA № 7835, МКП 7 C 02 F 1/32/ Тимченко А.С., Бондар В.В., Сергутіна С.Ю. (Україна); Інститут гематології та трансфузіології АМН України. - № 20041109664; Заявл. 24.11.2004; Опубл. 15.07.2005. - Бюл. № 7. – 3 с.

6. Bondar V.V., Timchenko A.S., Sergutina S.Y. Investigation of inactivation of DNA- and RNA-contained viruses in human blood plasma // Book of Abstract: International Scientific and Practical Conference. – Kyiv, 18-21 June, 2003. – P. 59.

18

7. Timchenko A.S., Lisniak I.A., Boyko I.I., Sergutina S.Y., Pogodayeva L.K. Estimation of virus inactivation efficacy by means of Cohn’s spirit fractionation and solvent-detergent method // Prague 2003 Abstract Book. E.S.F.H. 14^th Congress of the Interdisciplinary European Society for Haemapheresis and Haemotherapy. – Prague, September 10-13, 2003. – P. 62.

8. Тимченко А.С., Сергутина С.Ю., Бондар В.В. Изучение механизмов и эффективности вирусинактивации плазмы крови с помощью фотосенсибилизаторов и ультрафиолетового облучения // Зб. праць науково-практич. конференції „Біофізичні і клінічні ефекти УФО”. – Євпаторія, 27-28 травня, 2004 р. – С. 88-89.

9. Тимченко А.С., Сергутина С.Ю., Бондар В.В. Фотодинамическая инактивация вирусов плазмы крови // Материалы Российской науч.-практич. конференции «Актуальные вопросы гематологии и трансфузиологии». – Санкт-Петербург, 8-10 июня, 2004 г. – С. 162-163.

10. Тимченко А.С., Сергутина С.Ю. Зависимость вирусинактивирующей активности метиленового синего от концентрации и длительности фотосенсибилизации / Матеріали науково-практичної конференції „Гематологія і трансфузіологія: фундаментальні та прикладні питання”, 13-14 жовтня, 2005 р., г. Київ. // Укр. журнал гематології та трансфузіології. – 2005. - № 4 (дод.) (5). – С. 119-120.