Анотація до роботи:

Котлярова Т.О. Іконоборські ідеї в духовному житті Київської Русі та Московської держави: релігієзнавчий аспект. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.11 – релігієзнавство. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2005.

Дисертацію присвячено дослідженню явища іконоборства в духовному житті Київської Русі та Московської держави. Відповідно, розглядаються витоки, особливості розвитку та поширення іконоборських ідей на Русі. До головних причин, що сприяли формуванню іконоборських уявлень, належать впливи тих учень, особливо єретичних, які містили іконоборські ідеї; засилля обрядовір’я та фанатичні зловживання по відношенню до ікон; зростання власного вільнодумства; нерозуміння богословського вчення про ікони тощо.

Здійснено релігієзнавчий аналіз іконоборських акцій і встановлено, що дії іконоборців в період Київської Русі синкретизуються з місцевими віруваннями і носять здебільшого побутовий практичний характер (спалення, порубка, відщіпування, розбивання, перевертання “догори ногами” ікон та інше). Згодом практичне іконоборство набуває більш фанатичних розмірів, проявляється в антицерковних виступах єретиків Московської держави (ХІV – ХVІ ст.). Акцентовано увагу на еволюційному характері явища іконоборства на Русі з моменту християнізації до виникнення перших єретичних рухів стригольників і жидовілих. Встановлено, що аргументація іконоборців на Русі щодо критики ними іконошанування є подібною як до попередніх, так і до сучасних іконоборських рухів, наприклад: посилання на старозавітну заборону ідолопоклонства; використання суперечливих моментів з тексту Нового Заповіту в іконоборській інтерпретації; ототожнення понять “поклоніння” і “шанування”; заперечення, пов’язані з догматом про дві природи Боголюдини Христа; критичне ставлення до феномену чудотворної ікони; заперечення шанування хреста, святих мощів, чернецтва тощо.

У результаті дисертаційного дослідження підведено теоретичні підсумки, розкрито сутнісні характеристики києворуського і московського іконоборського процесу та окреслено перспективи подальшого дослідження обраної теми. Відтак дисертантка наголошує на наступних положеннях.

Лише із запровадженням християнства на Русь почали проникати різноманітні єретичні вчення, що містили іконоборські ідеї. Знайомство з християнством відбувалося переважно під час завойовницьких походів до Чорноморського узбережжя та Криму у ІХ ст., де на той час проводилася активна місіонерська діяльність, зміцнювалося ортодоксальне християнство, але були надзвичайно актуальними і питання щодо іконошанування та іконоборства, які хвилювали Візантійську імперію та мали поширення в її кримських колоніях.

Досить відчутними в Київській Русі були зовнішні впливи єретичних вчень, що містили у собі іконоборські ідеї. Подібні вчення надходили переважно із сусідніх країн: Візантії, Болгарії, Сербії, тощо. Серед найбільш відомих єресей відзначено аріанство, маніхейство, павлікіанство, богомільство.

Формування іконоборських уявлень в Київській Русі відбувалося під впливом іудейської культури, адже ще у ХІ ст. на Русі знаходились іудейські громади, які походили головним чином від нащадків хазарських іудеїв. Негативне ставлення іудеїв до ікон відоме з перших часів існування цього феномену в церковній практиці християн.

Іконоборські тенденції з’явилися внаслідок складного процесу християнізації Київської Русі, особливо у зв’язку із протистоянням язичницької опозиції (наприклад: негативне ставлення до ікон з боку давньоруського населення, пов’язане із своєрідними уявленнями слов’ян-язичників про образ, душу, тіло та потойбічне життя; антихристиянські повстання очолювані волхвами тощо).

Важливу роль у християнізації руського населення та боротьбі проти іконоборських виступів відігравали чудотворні ікони. Однак по відношенню до чудотворних образів були негативно налаштовані захисники та шанувальники язичницьких обрядів – жерці, волхви та чаклуни у Київській Русі, а також єретики-іконоборці в Московській державі.

До появи іконоборських виступів на Русі призвело формальне та двовірне ставлення християн до ікон (особливо у віддалених північних районах, сільській місцевості). Подібне відношення виникло через нерозуміння складного богословського вчення про ікони, а також через утилітарне ставлення до православного образу внаслідок ототожнення його з язичницькими ідолами та культовими предметами. Таке синкретичне сприйняття ікон інколи приводило до надмірного шанування та прямого ідолопоклонства. Як наслідок – поява практичного іконоборства на побутовому рівні, представленого у вигляді іконоспалення та іконорозбійництва.

На розвиток іконоборських ідей в середовищі новгородсько-псковського руху стригольників ХІV ст. вплинуло язичництво та різноманітні вільнодумні течії. Однак протягом свого існування стригольники розділились на декілька напрямків, а іконоборські ідеї розвивались переважно у лоні крайнього лівого напрямку. Іконоборство цього єретичного напрямку має риси антицерковного характеру. Проте найбільшого розмаху на Русі іконоборство набуло з ХV по ХVІ ст. в ідеології новгородсько-московської єресі жидовілих. Їх вчення вирізнялося найбільшим радикалізмом, а іконоборські акції проводилися досить фанатично і жорстоко. Іконоборські настрої також зміцнювалися завдяки політичній ситуації у Московській державі, особливо за правління Івана ІІІ, який підтримував єретиків-іконоборців. В результаті іконоборські ідеї жидовілих створили серйозну небезпеку для Руської православної церкви.

У цілому на Русі іконоборські уявлення розвивалися поступово, носили еволюційний характер, починаючи з поодиноких спалахів у Київській Русі і набуваючи більших масштабів в єретичних рухах Московської держави. Крім того, розвиток іконоборства в обох державних утвореннях має низку спільних тенденцій, серед яких слід відзначити: зовнішні філософсько-релігійні та єретичні впливи, внутрішні чинники (засилля обрядовір’я, фанатичні зловживання, зростання власного вільнодумства), критика ідолопоклонства, виступи проти чудотворних ікон тощо.

Демонстрації практичного іконоборства на Русі та аргументи, які висували іконоборці, намагаючись спростувати феномен православного образу, призвели до суттєвих наслідків в історії Руської церкви. На жаль, іконоборські акції (як в Київській Русі, так і в Московській державі) призвели до знищення великої кількості творів церковного мистецтва, втрати цінних екземплярів давньоруського іконопису. Однак до появи іконоборства на руських землях більшість православних не мала розуміння і усвідомлення важливої ролі церковного мистецтва у зміцненні православ’я та формуванні духовної культури. Створення власного богословського твору на захист іконошанування та постанови Стоглавого Собору у 1551 році сприяли остаточному утвердженню та виокремленню ікони як православного феномену у християнському світі. Перемога Руської церкви над єретиками-іконоборцями та вирішення питань іконопису означало торжество православ’я на Русі подібно до подій у Візантії 843 року.

Публікації автора:

1. Котлярова Т.О. Особливості сприйняття чудотворних ікон в традиції Київської Русі ІХ – ХІІ ст. // Наукові записки Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова. – Київ, 2003. - Вип. 12. – С.84 – 91.

2. Котлярова Т.О. Іконоборські уявлення в єретичних вченнях на Русі ХІV – ХVІ ст. // Наука. Релігія. Суспільство. – Донецьк, 2004. – № 1. – С.181 – 185.

3. Котлярова Т.О. Єретичні вчення в Київській Русі та їх вплив на формування іконоборських уявлень // Українське релігієзнавство. Бюлетень. – Київ, 2004. – № 2/2004(30). – С.105 – 115.

4. Котлярова Т.О. Єретичні ідеї на землях України в 14 – 16 ст. та їх зв’язок з єресями в Московській державі // Наука. Релігія. Суспільство. – Донецьк, 2004 . – № 4. – С.25-31.

5. Котлярова Т.О. Ідея “образу та подоби божої в людині” в традиції ісихазму (за Григорієм Паламою) // Філософія. Політологія: Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. – Київ, 2002. - Вип.42. – С.77.

6. Котлярова Т.О. Феномен чудотворної ікони та її роль в духовному житті Київської Русі ІХ – ХІІ ст. // Філософія. Політологія: Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. – Київ, 2003. - Вип.55. – С.109.

7. Котлярова Т.О. Іконоборські уявлення та ідеї у Візантії й на Русі у ХV – ХVІ ст.: порівняльний аналіз // Філософія. Політологія: Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. – Київ, 2003. - Вип.58. – С.52.

8. Котлярова Т.О. Особливості практичного іконоборства в Київській Русі // Актуальні проблеми філософських, політологічних і релігієзнавчих досліджень (До 170-річчя філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка). Матеріали Міжнародної наукової конференції “Людина – Світ – Культура”. – Київ, 2004. – С.623.