Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Мистецтвознавство / Образотворче мистецтво


Ямборко Ольга Ярославівна. Гобелен у контексті українського образотворчого мистецтва 1960-1990-х рр. : дис... канд. мистецтвознавства: 17.00.05 / Львівська національна академія мистецтв. — Л., 2007. — 204арк.+ дод. — Дві кн. одиниці. — Бібліогр.: арк. 190-202.



Анотація до роботи:

Ямборко О.Я. Гобелен у контексті українського образотворчого мистецтва 1960 – 1990-х рр. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.05 – образотворче мистецтво. – Львівська національна академія мистецтв, Львів, 2007.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню українського гобелена в контексті основних тенденцій образотворчого мистецтва 1960 – 1990-х рр. З’ясовуються засади національної школи гобелена, витоки її мистецької традиції та образотворчої культури. Визначено основні орієнтири теорії та практики декоративного мистецтва, їх вплив на розвиток українського гобелена. Висвітлено рівень презентації гобелена у контексті актуальної тематики, проблематики вітчизняного мистецтва 1960 – 1990-х рр. Встановлено критерії, що визначають творчу матерію гобелена і гарантують збереження його специфіки.

Дослідження гобелена у контексті вітчизняного мистецтва 60 – 90-х рр. ХХ ст., здійснене у дисертації дає підстави для відповідних висновків.

1. В українському мистецтві ХХ ст. гобелен є новаторською художньою практикою, яка за п’ятдесятилітню історію свого існування активно увійшла у мистецький процес і витворилась як самобутнє, багатогранне явище.

2. Аналіз теоретичного дискурсу гобелена та його екстраполяція у вітчизняний контекст, свідчить, що в українському мистецтвознавстві проблеми гобелена висвітлені фрагментарно і складають незначну частку у дослідженнях художнього процесу ХХ ст.

3. Український гобелен є історично сформованим явищем, що налічує кілька етапів становлення й відзначається неперервністю спадкоємності поколінь майстрів, педагогів, художників. Його появі передували розробки тематичного килима 20 – 50-х рр. Розвиток гобелена в українському художньому текстилі стимулювала модернізація системи художньо-виражальних засобів, що відбулася у декоративному мистецтві в 60-х рр. ХХ ст.

4. Культура образу українського гобелена своїми витоками сягає народного килимарства та народного мистецтва. Це проявляється на різних рівнях творчого процесу: технічному, зображувально-виражальному, образотворчо-семантичному.

5. Взаємозв’язок з народним килимом позначився на формуванні видової структури українського гобелена, якому притаманне поєднання декоративно-орнаментального та живописно-зображувального начал. Якісно інший варіант демонструє мистецька практика, мотивована зв’язком з класичною шпалерою. Тут характерним є домінування живописно-зображувального начала, тяжіння до наслідування образотворчого мистецтва.

6. Розвиток українського гобелена в 60 – 80-х рр. ХХ ст. визначали теорія і практика декоративного мистецтва, а також кон’юнктура радянського мистецтва. Радянська теорія декоративного мистецтва ґрунтувалася на принципах прикладної доцільності та художньо-естетичної виразності артефакту. Художня творчість як важливий інструмент державної політики була спрямована на масову презентацію, відтак пріоритети належали монументальному мистецтву. Репрезентативність гобелена, можливість реалізації в ньому ідейно-змістовних тем мотивували його швидке утвердження в цій сфері.

7. Кон’юнктура радянської доби акцентувала на дидактичній функції мистецтва, що спричинило домінування сюжетно-тематичних творів. Цей напрям виявився пріоритетним для українського гобелена 60-х – 80-х рр. ХХ ст., в якому відображені основні теми свого часу.

8. У контексті загальномистецьких процесів 60 – 90-х ХХ ст. провідне місце займає дискурс традиції, з яким пов’язана розробка нових художньо-стильових, образно-семантичних моделей. Його презентація у вітчизняному гобелені 60 – 80-х рр. здебільшого корелює із килимоткацькими інспіраціями.

9. Помітними акумулюючими явищами в українському мистецтві 60 – 80-х рр. виступають фольклорний напрям і творчість митців-шістдесятників. Розробки фольклорного напряму у гобелені, як і загалом у декоративному мистецтві, сприяли виробленню його художньо-стильової платформи. Водночас український гобелен зміг реалізуватися як маніфест системи поглядів митців-шістдесятників. У 90-х рр. ХХ ст. модифікацією фольклорного напряму стала етніка.

10. У 80-х рр. у гобелені формується асоціативний напрям. Його практика продукувала дві образні моделі: „імпресіоністичну” та „знакову”. Розвиток асоціативного напряму у декоративному мистецтві відображає ознаки так званого декоративно-станкового ухилу. На цьому тлі втрачають актуальність сюжетно-тематичні твори, їх змінює тенденція до нефігуративного, абстрактно-символізованого формовираження.

11. Упродовж останньої декади ХХ ст. мистецтво перейшло від репрезентативних до авторських форм творчості, що зумовило перепрофілювання з монументальних розробок на камерні твори. Перехід гобелена в індивідуальніший вимір творчості в 90-х рр. спричинив рафінованіший добір тем.

12. З’ясовано, що взаємодія гобелена з видами образотворчого мистецтва містить три якісні підходи: некритичний, де гобелен виконує репродуктивну функцію; диференційований, коли зберігається його видова ідентифікація, та синтетичний, що здійснює комбінування різних парадигм. Інновацією 90-х рр. є взаємодія гобелена і комп’ютерної графіки.

13. Досліджено, що образно-естетичною якістю та критерієм, який виявляє суть творчої матерії гобелена, гарантує збереження його специфіки, є тактильність. Це основний показник, що органічно об’єднує у гобелені матеріал та образ. Світова практика знає різні шляхи його використання. Українським митцям властиве традиційне розуміння тактильності.

14. П’ятдесятилітня історія гобелена в українському мистецтві другої половини ХХ ст. продемонструвала широкий вимір художньої практики. Як нове явище у вітчизняному мистецтві гобелен швидко адаптувався, став його невід’ємною складовою та зміг уповні виразити символіку, ідеали свого часу. Творчість у гобелені представлена яскравими особистостями та знаковими творами, що увійшли до мистецької скарбниці української культури 60-х –90-х рр. ХХ ст. і формують її на початку ХХІ ст.

Публікації автора:

1. Ямборко. О. Художній текстиль: Фахова школа Вижницького коледжу декоративно-прикладного мистецтва ім. В. Ю. Шкрібляка // Вісник ЛНАМ. – 2004. – Вип. 15. – С. 24 – 34.

2. Ямборко О. Михайло Білас: парадигма творчості // Наукові записки Рівн. держ. гуманітарного ун-ту. – 2004. – Вип. 9. – С. 96 – 101.

3. Ямборко О. Традиція і новаторство в системі виражально-зображувальних засобів тканого панно України 60-х – 90-х рр. // Вісник ХДАДМ. – 2005. – № 6. – С. 101 – 111.

4. Ямборко О. Гобелени у творчості Івана-Валентина Задорожного // Вісник ХДАДМ. – 2005. – № 7. – С. 80 – 88.

5. Ямборко О. Рецепція вітчизняного гобелена 1960-х – 2000-х рр. в процесі текстильної метаморфози // Вісник ХДАДМ. – 2005. – №9. – С.132 – 142.

6. Ямборко О. Асоціативний гобелен як етап модернізації художньої практики // Вісник ХДАДМ. – 2005. – № 10. – С. 131 – 141.

7. Ямборко О. Український гобелен у контексті мистецької практики фольклорного напряму 1960-1980-х рр. // Вісник ХДАДМ. – 2006. – № 1. – С. 136 – 145.

8. Ямборко О. Український гобелен: культура образу // Образотворче мистецтво. – 2006. - №2. – С. 100 – 103.