Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Медичні науки / Фармакологія


362. Кононенко Надія Миколаївна. Гемостатичні властивості сукцифенату (експериментальне дослідження): дис... канд. мед. наук: 14.03.05 / АМН України; Інститут фармакології та токсикології. - К., 2004. , табл.



Анотація до роботи:

КОНОНЕНКО Н.М. Гемостатичні властивості сукцифенату (експериментальне дослідження) . – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.05 – фармакологія. – Інститут фармакології та токсикології АМН України, Київ, 2004.

Робота присвячена дослідженню гемостатичної активності й механізмів дії сукцифенату на різних моделях паренхіматозних і капілярних кровотеч та вивченню супутніх видів фармакологічної активності препарату. Вивчення гемостатичної дії сукцифенату проведене з використанням фармакологічних, біохімічних, мікробіологічних, гематологічних та гістоморфологічних методів дослідження. Показано, що сукцифенат прискорює утворення тромбопластину, викликаючи гіперкоагуляцію в стадії генерації протромбінази; активує конверсію протромбіну в тромбін; прискорює перетворення фібриногену в фібрин під дією тромбіну. В дослідах in vitro встановлено, що препарат блокує активатори профібринолізину – стрептокіназу та урокіназу і пригнічує дію фібринолізину. Ці ефекти зумовлюють зменшення часу кровотечі з різаних ран печінки, нирок, легень і апоневрозу черевного м’яза. Застосування сукцифенату при лікуванні кровотечі з язви шлунка сприяє зупинці кровотечі вже після одноразового застосування. За впливом на систему згортання крові сукцифенат перевершує дію
e-амінокапронової кислоти. При дослідженні антирадикальної активності сукцифенату показано його здатність перехоплювати гідроксильні та супероксидні радикали на рівні препаратів порівняння.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що визначається експериментальним обґрунтуванням доцільності використання сукцифенату в якості гемостатичного препарату при паренхіматозних і капілярних кровотечах.

1. Середньосмертельна доза сукцифенату при внутрішньоочеревинному введенні білим мишам і щурам складає 3500 (3875,53124,5) мг/кг та 3166,7 (3509,52823,9) мг/кг, відповідно; при внутрішньошлунковому введенні мишам LD50>8000 мг/кг, щурам – LD50>11000 мг/кг (VI клас токсичності за класифікацією К.К. Сидорова, тобто відносно нешкідливі речовини). Ефективна доза сукцифенату (ED50) при внутрішньоочеревинному введенні щурам за умов моделювання різаної рани печінки за показником зменшення часу кровотечі дорівнює 13,9 (8,619,2) мг/кг маси тіла. За широтою терапевтичної дії сукцифенат перевершує
e-амінокапронову кислоту в 4,6 рази.

2. Сукцифенат (внутрішньовенно, 13,9 мг/кг щоденно протягом 20 діб) підвищує кількість тромбоцитів у периферичній крові щурів та їх агрегаційну здатність (20-та доба дослідження) на 40% і 280%, відповідно (р<0,05 по відношенню до контролю).

3. Введення сукцифенату (13,9 мг/кг маси, внутрішньовенно, одноразово за 10 хв до забору крові) білим щурам вірогідно скорочує активований час рекальцифікації та активований частковий тромбопластиновий час на 28,2% і 28,4%, відповідно, у порівнянні з контролем; збільшує протромбіновий індекс на 16,6%; прискорює перетворення фібриногену у фібрин на 14,2% та підвищує активність фібринстабілізуючого фактора на 30%, а також підсилює ретракцію кров’яного згустку на 89% у порівнянні з контрольною групою тварин.

4. Застосування сукцифенату (13,9 мг/кг внутрішньовенно, одноразово за 10 хв до забору крові) гальмує фібринолітичну активність крові кролів, що підтверджується подовженням часу лізису еуглобулінового згустку в 2,7 разів у порівнянні з контролем (р<0,05).

5. Сукцифенат проявляє виражену гемостатичну активність на моделі різаної рани печінки як при профілактичному одноразовому внутрішньовенному введенні в дозі 13,9 мг/кг (час кровотечі зменшився в 2,2 рази в порівнянні з контролем, р<0,05), так і при введенні препарату в умовах стрептокіназної активації фібринолізу (час кровотечі в 2,1 рази менший по відношенню до контрольної групи тварин, р<0,05).

6. Профілактичне застосування сукцифенату (13,9 мг/кг внутрішньовенно, одноразово за 10 хв до відтворення різаних ран внутрішніх органів щурів) при кровотечі з апоневрозу черевного м'яза прискорює згортання крові в 3 рази порівняно з контролем (p<0,05); час кровотечі з різаних ран легень і нирок зменшувався в 2,6 рази в порівнянні з контрольною групою тварин (p<0,05).

7. У білих щурів з виразкою шлунка, що кровоточить, сукцифенат (13,9 мг/кг внутрішньошлунково, протягом 3-х діб) вже після одноразового застосування знижує вміст азоту сечовини в сироватці крові на 50% у порівнянні з 1 добою (p<0,05), на 52% по відношенню до контрольної групи (p<0,05) і на 41,4% стосовно тварин, які отримували
e-АКК (p<0,05), при цьому кров в калі не визначається, що свідчить про наявність гемостатичного ефекту.

8. Сукцифенат виявляє універсальну гемостатичну активність, оскільки активує І фазу згортання крові (генерація протромбінази), прискорює перетворення протромбіну в тромбін (ІІ фаза гемокоагуляції), потенціює перехід фібриногену в фібрин і підсилює ферментативну активність XIII фактора (ІІІ фаза коагуляційного гемостазу), а також пригнічує фібринолітичну активність крові за рахунок гальмування активаторів плазміногену – стрептокінази та урокінази. За цими показниками сукцифенат перевершує e-амінокапронову кислоту (внутрішньовенно, 100 мг/кг, одноразово, за 10 хв до забору крові) на 8%22% (р<0,05).

9. Внутрішньоочеревинне введення сукцифенату (13,9 мг/кг протягом 7 діб) після одноразового введення мишам цезію-137 призводило до зменшення вмісту радіоізотопу в м'язах на 25%, у кістках на 77%, головному мозку на 50%, печінці на 63% стосовно контролю (р<0,05); в умовах хронічного введення цезію-137 препарат сприяв зниженню загальної радіоактивності щурів і зменшенню випромінювання м'язів і печінки на 34% і 36%, відповідно, та підвищенню рівня радіонукліду в кишечнику на 40% в порівнянні з контролем (р<0,05).

Публікації автора:

1. Кононенко Н.М., Березнякова А.І. Антимікробна активність нових похідних дикарбонових кислот // Одеський медичний журнал. – 2003. – Т.76, №2. – С.6–8 (проведено огляд літератури, виконані експериментальні дослідження на 90%, проведена статистична обробка даних, підготовлено до друку).

2. Действие новых производных дикарбоновых кислот на систему гемостаза
/ Глазкова Т.Ю., Березнякова М.Е., Бунятян Н.Д., Бездетко Е.П., Крыжная С.И.,
Кононенко Н.Н. – Фармация. – 2002. – №1. – С.29–31 (проведено огляд літератури, виконані експериментальні дослідження на 50%, проведена статистична обробка даних, підготовлено до друку).

3. Кононенко Н.М., Березнякова А.І. Можливі ускладнення при передозуванні сукцифенату // Вісник морської медицини. – 2003. – № 4. – С. 81–87 (виконані експериментальні дослідження на 90%, підготовлено до друку).

4. Кононенко Н.М., Березнякова А.І. Механізм антифібринолітичної дії сукцифенату // Одеський медичний журнал. – 2004. – № 1. – С. 10–13 (проведено огляд літератури, виконані експериментальні дослідження на 90%, проведена статистична обробка даних, підготовлено до друку).

5. Кононенко Н.М., Березнякова А.І., Никитченко Ю.В. Антирадикальна активність сукцифенату //Фармація ХХІ століття: Тез. доп. Всеукр. наук.-практ. конф. – Харків: „Золоті сторінки”. – 2002. – С.157–158.

6. Кононенко Н.М., Березнякова А.І. Исследование времени свертывания крови и острой токсичности сукцифената в разные сезоны года //Фундаментальные проблемы фармакологии: Тез. ІІ Съезда Рос. науч. общ. фармакологов. – Москва.. – 2003. – С.261.