Анотація до роботи:

Білокобильський О.В. Фундаментальні принципи і стратегії раціональності Модерну. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.01 – онтологія, гносеологія, феноменологія. – Інститут філософії імені Г.С.Сковороди НАН України. – Київ, 2008.

Дисертаційне дослідження присвячене експлікації підстав сучасної раціональності. Пошук адекватної методології раціонального аналізу раціональності здійснюється в рамках інструментарію основних традицій сучасного філософствування (в аналітичній філософії, феноменології, комунікативній філософії і ін.), а також шляхом аналізу легітимних стратегій культурного сенсоутворення (історичного, прагматичного і природничого дискурсів). У дослідженні показана принципова історичність раціональності Модерну і її залежність від християнської міфології. Міф розглядається як неусувна і при цьому, з погляду сучасного розуму, випадкова підстава нашої раціональності. Дії відповідно до в своїй основі міфічної раціональності породжують соціальний простір Модерну – західну цивілізацію. Будь-які переходи від теоретичного до практичного і навпаки не залишають сфери, окресленої міфом, який виступає формою явленості буття.

У висновках до дисертаційного дослідження підкреслюється значення принципового взаємозв’язку між модерною раціональністю та християнським міфом. Принципи, які актуалізують діяльність розуму, котрий конструює власний предмет в історичному, природничому й прагматичному дискурсах, можуть бути осмислені тільки як необхідні складові міфічного наративу.

Міфічна природа принципів модерної раціональності не може бути пояснена методами цієї раціональності, а тому основні традиції сучасного філософування (феноменологічна, аналітична, критична і т.д.) абсолютизують міфічний фундамент модерної раціональності і вбачають в ньому універсальну основу раціональності взагалі.

Стверджується, що власне раціональність тотожна сукупності фундаментальних стратегій формування культурних смислів, яка актуалізується в культурно легітимних діях. Філософська саморефлексія розуму тієї чи іншої епохи здійснюється на підставі актуальної раціональності і в кращому випадку здатна тільки експлікувати граничні поняття, які є продуктом онтологізації раціональних стратегій. Сутності, які зафіксовані в граничних поняттях, складають рівень онтологічно очевидного для даної культури.

Граничні концепти сучасного філософського дискурсу, історія, картина світу і субстанція модернізації, фіксують три фундаментальні стратегії раціональності Модерну (історичний, природничий і прагматичний дискурси), які ініціюються принципами, які походять з християнського міфу. Принцип історизму, аксіоми онтології науки й прагматичний імператив від початку складали необхідні елементи міфу, зміст якого зафіксовано в церковній традиції.

Стверджується, що сам Модерн може бути ототожнений з культурним полем, сформованим сукупністю актуалізацій стратегій легітимної раціональності. Експліковані граничні поняття є апріорними й аподиктичними для раціональності Модерну, вони можуть бути названі “ідеями” модерного розуму. Їх логічний зміст детермінований християнським міфом, який фактично й формує культурне поле Модерну. Несуперечливий дискурс про раціональність не може співпадати з фіксуючими цю раціональність стратегіями й повинен будуватися на метарівні «ідей» модерного розуму.

Публікації автора:

Монографії

Від науки до міфу. Онтологічні дослідження. Донецьк: – «Апекс», 2004.– 202 с. (12 п.л.)

Основания и стратегии рациональности Модерна. Київ: «ПАРАПАН», 2008. – 244 с. (15,94 п.л.)

Статті

1. «Проект модерну» – метафізичний проект? // Мультиверсум. Філософський альманах. – 2003. – № 37. – С.84-94.

2. Постметафізичний час та метафізика // Наука. Релігія. Суспільство. – 2003. – № 4. – С. 3-11.

3. Конструирование объективной реальности // Наука. Релігія. Суспільство. – 2004. – №1. – С. 102-105.

4. Секуляризация метафизики в рационализме Нового времени // Наука. Релігія. Суспільство. – 2004. – № 3. – С. 117-123.

5. Внутренняя проблема философии рационализма // Наука. Релігія. Суспільство. – 2004. – № 4. – С. 66-72.

6. Пределы метафизического дискурса в рамках аналитической философии // Наука. Релігія. Суспільство. – 2005. – № 1. – С.117-123.

7. Эпистемологические границы современной науки // Наука. Релігія. Суспільство. – 2005. – № 3. – С.120-123.

8. Методы и перспективы современной метафизики // Наука. Релігія. Суспільство. – 2005. – № 4. – С. 4- 7.

9. «Метафизический потенциал» метода коммуникативной философии // Наука. Релігія. Суспільство. – 2006. – № 2. – С. 84-89.

10. Постмодернизм как рефлексия Модерна // Наука. Релігія. Суспільство. – 2006. – № 3. – С. 111-118.

11. Раціональність як межа метафізичного дискурсу // Філософська думка. – 2006. – № 5. – С. 143-156.

12. Значення прагматичних імперативів у філософському дискурсі про модерн // Наука. Релігія. Суспільство. – 2006. – № 4. – С. 90-95.

13. Чи можна вважати поняття «громадянського суспільства» релігійно нейтральним? // Наука. Релігія. Суспільство. – 2007. – № 3. – С. 100-104.

14. «Эмпирический априоризм» как методология дискурса о модерне // Інтелект. Особистість. Цивілізація: Зб. наук. праць. – Донецьк, 2007. – С. 155-162.

15. Интерпретация рациональности в философии науки // Наука. Релігія. Суспільство. – 2007. – № 4. – С. 126 - 132.

16. Феноменологическая версия интерпретации рациональности и ее недостатки // Наука. Релігія. Суспільство. – 2008. – № 1. – С. 124-128.

17. Рациональные пределы дискурса о Модерне // Наука. Релігія. Суспільство. – 2008. – № 2. – С.111-119.

18. Трансформації раціональності і їх соціальні наслідки // Схід. Аналітично-інформаційний журнал. – 2008. – № 4. – С. 133-135.

19. Преодоление Модерна в русской религиозной философии // Практична філософія, – 2008. – № 2. – С. 116-123.

20. Історія як стратегія і конструкт раціональності Модерна // Мультиверсум. Філософський альманах. – 2008. – № 70. – С.64 - 76.

21. «Життєвий світ» як проблема трансцендентальної філософії // Схід. Аналітично-інформаційний журнал. – 2008. – № 3. – С.134 - 137.

22. Релігійні підвалини нації та українська націогенеза // Практична філософія. – 2007. – № 3. – С.168-176 (разом з Т.Мошовським, особистий внесок здобувача – розробка нового погляду на релігійне походження нації).

23. Место рациональности в культуре // Наукові і освітнянські методології та практики. – К. – 2003. – С.98-113.

    Метафізика в сучасній реальності // Донецький вісник наукового товариства ім. Шевченка. Т. 5, – Донецьк, 2004. – С. 34-39.

    Феномен театру в онтологічному вимірі // Донецький вісник наукового товариства ім. Шевченка. Т. 13, – Донецьк, 2006. – С. 46-51.

    Модерн і свобода // Проблема свободи у теоретичній і практичній філософії – Матеріали Х харківських міжнародних сковородинівських читань.Ч.2. - Харків – 2003. – С.175-177 (разом з І.Пасько).

    Просвещенческий разум vs христианская рациональность: приговор, диалог или саморефлексия? // Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості (матеріали ХХІІ Міжнародної науково-практичної конференції 30 листопада 2007 року). – Донецьк: ІПШІ «Наука і освіта», 2007. – С. 54-56.

    Релігійні підвалини націєтворення // Філософія етнокультури та наукові стратегії збереження національної єдності України (збірник наукових статей Другої Міжнародної наукової конференції). – Чернігів, 2007. – С.35.