Аналіз літературних джерел засвідчив, що для успішного формування у майбутніх учителів початкової школи вмінь використовувати засоби інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у професійній діяльності необхідно, щоб студенти засвоїли систему знань про роль, можливості та способи використання ІКТ у процесі навчанні молодших учнів і навчилися кваліфіковано користуватися інформаційно-комунікаційними технологіями. Результати аналізу існуючих варіантів навчання інформаційних технологій у вищих педагогічних навчальних закладах дозволяють констатувати, що на сучасному етапі розвитку освіти виникають суперечності між обсягом знань і вмінь, якими повинні володіти майбутні вчителі початкової школи в умовах інформатизації освіти, та традиційною системою підготовки, яка не може цього забезпечити. Формування вмінь використовувати засоби ІКТ у професійній діяльності – це тривалий процес, який виступає важливим компонентом професійної педагогічної підготовки майбутніх учителів початкової школи. Цей процес проходить під впливом цілеспрямованої діяльності, власної активності майбутнього фахівця та спеціальних умов. Уміння, необхідні майбутньому вчителю початкової школи для успішної професійної діяльності з використанням засобів ІКТ, визначено як систему усвідомлених дій педагога. Ці дії спрямовані на організацію навчальної діяльності учнів та позаурочної діяльності вчителя за допомогою засобів ІКТ і ґрунтуються на специфічних властивостях особистості вчителя й необхідних для цього знаннях. Таке визначення дає змогу конкретизувати систему названих дій, дослідити її структуру, оцінити рівень сформованості вмінь. До найважливіших складників педагогічної діяльності з використанням засобів ІКТ відносимо базові, технологічні, спеціальні, інтегративні та поліфункціональні вміння. Виділений комплекс умінь відповідає основному змісту професійної діяльності вчителя початкової школи в умовах використання засобів ІКТ і відображає її процесуальний характер. Готовність майбутнього вчителя до використання засобів ІКТ у професійній діяльності визначено як цілісну якість особистості, що характеризує єдність її знань, умінь, навичок і здібностей до творчого використання засобів ІКТ у професійній діяльності, і знаходить своє відображення в інтелектуальній, мотиваційній та предметно-практичній сферах особистості. Виділено чотири основні компоненти готовності, до яких відносяться: мотиваційний, що включає усвідомлення студентами необхідності оволодіння певним обсягом знань, умінь і навичок для продуктивної педагогічної діяльності в середовищі, насиченому засобами ІКТ, бажання поповнювати свої знання про дидактичні можливості та методичні особливості використання сучасних засобів ІКТ, позитивне ставлення до використання засобів ІКТ; операційний, що характеризується якістю знань та вмінь; емоційно-вольовий, що містить цілеспрямованість, самоконтроль, ініціативність тощо; оцінювально-рефлексивний, що базується на рефлексії, критичності при аналізі результатів власної діяльності, вмінні її корекції. Виявлено чотири рівні готовності майбутнього вчителя до використання засобів ІКТ у професійній діяльності, як: елементарний, репродуктивний, продуктивний та творчий. Констатувальний експеримент дозволив виявити загальний низький рівень готовності студентів випускних курсів, майбутніх учителів початкової школи, до використання засобів ІКТ у професійній діяльності. Це зумовлено рядом причин: відсутністю стійкої мотивації до використання засобів ІКТ у професійній діяльності, потреби займатися даною діяльністю, необізнаністю та недооцінкою можливостей використання засобів ІКТ у професійній діяльності вчителя; недостатньою увагою вищих педагогічних навчальних закладів до озброєння майбутніх учителів уміннями, технікою та методикою застосування засобів ІКТ у сучасній школі; недосконалістю діючих навчальних програм, які не враховують специфіку роботи майбутніх учителів в умовах інформаційного суспільства. Розроблено й теоретично обґрунтовано компоненти системи формування у майбутніх учителів початкової школи вмінь використовувати засоби ІКТ у професійній діяльності: мета, зміст навчання, засоби педагогічної комунікації (організаційні форми, методи, засоби навчання), діяльність студентів, діяльність викладача, результат. Педагогічну систему визначено як упорядковану множину взаємопов’язаних та взаємообумовлених цілісних структурних та функціональних компонентів, що становлять єдине ціле у своїй структурі, поєднаних спільними цілями, мотивами і завданнями, які спрямовані на виховання та навчання особистості. Виділено функціональні компоненти системи: гностичний, комунікативний, проектувальний, конструктивний та управлінсько-організаторський. Серед факторів, за наявності яких експериментальна система працює злагоджено, виділено педагогічні умови, а саме: високий рівень підготовки викладачів до управління навчальним процесом студентів в умовах використання засобів ІКТ; індивідуальні здібності майбутніх учителів початкової школи до творчої професійної діяльності з використанням засобів ІКТ; індивідуалізація навчання через урахування особистості кожного студента. Запропоновані компоненти системи підпорядковуються загальносистемним принципам цілісності та подільності; принципу зв’язку; принципу структури. Дані компоненти є компонентами загальної системи підготовки майбутніх учителів початкової школи структурно та функціонально. Вони є інваріантними: можуть удосконалюватись та розвиватись по висхідній спіралі. На етапі формувального експерименту простежено динаміку готовності майбутніх учителів початкової школи до використання засобів ІКТ у професійній діяльності, виявлено значні позитивні зміни в рівнях сформованості зазначеної готовності у студентів експериментальних груп порівняно з контрольними. Аналіз результатів формувального експерименту засвідчив, що в експериментальних групах коефіцієнт засвоєння знань зріс у 1,9 рази, рівень сформованості вмінь у 1,8 рази. Заключний зріз показав, що 30,77% студентів експериментальних груп змінили середній та низький рівні засвоєння знань на найвищий (творчий) і 42,99% - на високий (продуктивний). У 28% студентів уміння сформовані на найвищому (творчому рівні) та у 34,39% - на високому (продуктивному) рівні. У студентів контрольних групах ці показники залишились практично незмінними. Результати порівняльного аналізу засвідчують ефективність запропонованої системи формування у майбутніх учителів початкової школи вмінь використовувати засоби ІКТ у професійній діяльності, дають підстави вважати, що вихідна методологія є правильною, визначені завдання реалізовані, мети досягнуто, висунута гіпотеза отримала підтвердження: під час навчання за експериментальною системою у студентів формуються необхідні знання та вміння використовувати засоби ІКТ у майбутній професійній діяльності на більш високому рівні, ніж за традиційного навчання. Проведене дослідження не вичерпує всіх питань окресленої проблеми. Воно відкриває перспективу для окремих наукових розвідок у напрямку підготовки майбутніх учителів початкової школи до організації позаурочної роботи вчителя за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій. |
