1. В умовах ведення бойових дій професійна діяльність військових медиків відрізняється вирішенням різноманітних нестандартних завдань щодо організації і проведення великого обсягу лікувально-евакуаційних і профілактичних заходів, ненормованим робочим часом, високим нервово-емоційним і фізичним навантаженням. Досвід організації медичного забезпечення військ у локальних війнах і збройних конфліктах підтвердив необхідність підвищення рівня підготовки особового складу молодшого і середнього медичного персоналу. Сучасний стан військово-професійної підготовки у студентів вищих медичних навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації характеризується: вивченням предмета “Захист Вітчизни” як одного з обов’язкових державних предметів у вищих і загальноосвітніх навчальних закладах; незвичними для вузу формами організації і проведення навчально-виховного процесу; негативною віковою динамікою інтересу студентської молоді до занять з фізичної культури; колективним характером навчальних занять; високою науково-теоретичною насиченістю навчальних дисциплін; наявністю суперечностей у процесі підготовки студентів. Навчально-виховний процес на циклі “Фізичного виховання та здоров’я, захисту Вітчизни” має ряд особливостей: розуміння студентами мети і завдань військово-професійної підготовки як чогось для себе віддаленого, другорядного, проблематичного; недостатню практичну спрямованість навчально-виховного процесу; наявність у навчальних групах більше ніж 90% студентів-дівчат; недостатню психолого-педагогічну підготовку викладачів-початківців. Визначено шість груп основних військово-професійних умінь у студентів вищих медичних навчальних закладів відповідно до розділів та тем навчальної дисципліни: “Статути Збройних Сил України” – виконувати вимоги статутів ЗС України в повсякденній діяльності; швидко і чітко виконувати стройові прийоми (зі зброєю і без зброї) в одиночному порядку та у складі підрозділу; “Тактична підготовка” – аналізувати тактичну обстановку, приймати правильні рішення; “Військова топографія” – орієнтуватися на місцевості; “Вогнева підготовка” – стріляти (готуватися до бою, заряджати, прицілюватися і робити постріл); “Фізична підготовка”: долати природні перешкоди; бігти в гору (під гору); бігти по пересіченій місцевості залежно від рельєфу; бігати з швидким орієнтуванням при зміні стандартних завдань; стрибати з місця, з розгону, вгору з опорою на руки, за допомогою різних опор; кидати гранату в ціль з розбігу, з коліна, з поглиблення, з висоти, по цілі, що рухається; підтягуватися на перекладині; володіти прийомами захисту без зброї та зі зброєю; “Основи медико-санітарної підготовки” – надавати першу медичну допомогу при пораненнях, кровотечах, травмах, опіках і відмороженнях; евакуювати поранених з поля бою, витягувати їх з бойових машин, оборонних споруд і завантажувати на санітарний транспорт. 2. Формування військово-професійних умінь у студентів вищих медичних навчальних закладів – це всебічна підготовка до військової служби, спрямована на подальший фізичний, вольовий, інтелектуальний, професійний, моральний розвиток, зміцнення здоров’я особистості, яка сприятиме виконанню службових обов’язків у Збройних Силах України в мирний час та в умовах бойових дій. Процес формування військово-професійних умінь у студентів характеризується такою структурною схемою: знання – початкові уміння – прості навички – складні навички – складні уміння. Основними принципами формування військово-професійних умінь у студентів є: науковість навчання, свідомість і активність студентів, наочність навчання, викладання на рівні доступної трудності. Розроблено систему формування військово-професійних умінь у студентів вищих медичних навчальних закладів, компонентами якої є: мета (сформувати військово-професійні уміння у студентів для виконання функціональних обов’язків на військових посадах в мирний час та в умовах бойових дій); принципи; етапи формування умінь; сфери (виховна, навчальна); функції (інтегруюча, регулювальна, розвивальна); суб’єкти управління та навчання; об’єкт-суб’єкти навчання; науково-методичне забезпечення, діагностичний інструментарій, взаємозв’язки між компонентами (ієрархічні, управління, розвитку). Формами підвищення педагогічної майстерності науково-педагогічного складу циклу “Фізичного виховання та здоров’я, захисту Вітчизни” є: показові заняття, відкриті заняття, методичні наради, взаємне відвідування занять. 3. До програмно-методичного забезпечення реалізації системи формування військово-професійних умінь у студентів вищих медичних навчальних закладів віднесено: програми та зміст навчальних розділів і тем “Статути Збройних Сил України”, “Тактична підготовка”, “Військова топографія”, “Вогнева підготовка”, “Фізична підготовка”, “Основи медико-санітарної підготовки” предмета “Захист Вітчизни”, форми, методи, засоби навчання, методичні рекомендації. Основними формами програмно-методичного забезпечення реалізації системи визначено: лекції, семінари, групові заняття, комплексні заняття, практичні заняття, навчально-польовий збір, лабораторні заняття, курсові роботи, самостійну роботу, форми військово-патріотичного виховання. До основних методів програмно-методичного забезпечення віднесено: усний виклад матеріалу (розповідь, пояснення), бесіда (евристична, повідомляюча, контрольно-перевірочна), наочні методи (демонстрація, показ), вправа, ігровий метод та ін. Основними засобами навчання є: методичні посібники, плакати, схеми, таблиці, карти місцевості, макети озброєння, технічні засоби навчання. 4. Обґрунтовані теоретичними методами засади побудови системи формування військово-професійних умінь у студентів вищих медичних навчальних закладів підтверджені результатами формувального педагогічного експерименту. Аналіз результатів експериментального дослідження також свідчить, що середній бал сформованості військово-професійних умінь в експериментальній групі підвищився з 6,79 до 8,48, що складає 24,5%, в той же час у контрольній групі рівень підвищився з 6,81 до 7,05 (3,6%). Впровадження в експериментальній групі науково-методичного забезпечення реалізації системи формування військово-професійних умінь у студентів вищих медичних навчальних закладів підтвердило всі основні теоретико-методичні положення дисертації. Узагальнені результати дослідної діяльності дали можливість розробити методичні рекомендації: щодо проведення занять з навчальних розділів “Статути Збройних Сил України”, “Тактична підготовка”, “Військова топографія”, “Вогнева підготовка”, “Основи медико-санітарної підготовки”; проведення лабораторних (клінічних) занять; проведення виховної роботи зі студентами у позанавчальний час. Напрямками подальших досліджень можуть бути такими: професійна підготовка науково-педагогічного складу вищих медичних навчальних закладів; інформаційно-педагогічне забезпечення професійної підготовки науково-педагогічного складу вищих медичних навчальних закладів; педагогічне керівництво формуванням військово-професійних умінь у студентів вищих медичних навчальних закладів. |
