1. Державне регулювання функціонування аграрного сектору економіки країни та її регіонів включає дві взаємопов’язані системні складові – теоретичну та практичну. Теоретичні основи державного регулювання – це сукупність знань про сутність, закони, закономірності, принципи розробки та використання дієвих методів, форм і чинників впливу державних владних структурних з метою забезпечення цілей аграрного відтворення. Практична складова – це заходи впливу (нормативно-законодавчого, економічного, соціально-політичного тощо) на процеси агропромислового відтворення. Основні функції державного управління (ефективність, справедливість, стабільність) в агарному секторі економіки здійснюються з допомогою виконання наступних, більш вузьких завдань або підфункцій: програмно-цільової, стимулюючої, регламентуючої, соціальної, екологічної, безпосереднього управління державними підприємствами, контролюючої. 2. Основними проблемами державного регулювання аграрної економіки визначені насамперед: недостатня проблемність системних підходів щодо розуміння сутності і наслідків реалізації аграрної політики в умовах посилення глобальних викликів та впливів; ігнорування ключових можливостей, обмеження та взаємовпливу ринкових важелів; стихійність та непослідовність пропонованих заходів, що усувають видимі наслідки, а не причини, що їх викликали; непрозорість розподілу, недоступність та неефективне використання бюджетних коштів; слабка підтримка вітчизняних товаровиробників і регулювання споживчого ринку; неефективна політика матеріально-технічного забезпечення сільського господарства та недостатнє стимулювання інновацій; ігнорування проблем соціального розвитку сільських територій, неузгодженість інтересів та дій у системі державні органи влади – органи місцевого самоврядування – сільські громади; слабкий соціальний захист сільських жителів, товаровиробників і, як наслідок, зубожіння селян, висока диверсифікація доходів, рівня і якості життя, повільне формування середнього класу – опори державних інституцій. 3. Важливою проблемою для України в умовах членства в СОТ є забезпечення державного контролю за ціноутворенням щодо співвідношення внутрішніх і світових цін, спрямованих на розширення внутрішнього ринку продовольства за рахунок підтримки попиту, забезпечення конкурентоспроможності галузі і розв’язання соціальних проблем на селі. У країні спостерігається ситуація, коли ціни на деякі види сільськогосподарської продукції перевищують світові, тоді як середня заробітна плата набагато нижча; сировина та матеріали за цінами також поступаються рівню зовнішнього ринку. 4. Сільськогосподарське виробництво у Херсонській області розвивається на базі 2760 підприємств, з них 2182 або 79,0 % є фермерськими господарствами і лише 56 або 2,0 % - державними. Відмінною рисою аграрного виробництва регіону є значна частка в ньому фермерських та особистих господарств населення. Якщо фермерські господарства виробляють 10-12 % всього обсягу продукції, то на особисті господарства населення приходиться 49,7 % виробництва рослинницької та 81,9% тваринницької продукції. Тому всебічна державна підтримка таких господарств при умові їх інтенсивного розвитку має важливе значення і стосується насамперед покращення матеріально-технічного забезпечення та забезпечення гарантованих каналів реалізації продукції. Вкрай недостатньою є кількість великих сільськогосподарських підприємств, які б могли бути надійними виробниками та постачальниками сільськогосподарської продукції великим у т.ч. експортноорієнтованим підприємствам, а також безпосередньо на споживчий продовольчий ринок. 5. Поряд з конкурентними перевагами сільське господарство має значні проблеми розвитку, а саме: наявність збиткових підприємств та низькорентабельних або нерентабельних галузей (тваринництво), розміщення у зоні ризикованого землеробства, недостатнє забезпечення новою технікою та повільне відновлення машинно-тракторного парку, занепад зрошення, повільне впровадження інновацій, недостатнє соціальне облаштування сільських територій та їх малолюдність, абсолютне переважання серед організаційних форм господарювання малоземельних та фінансово й економічно не стійких фермерських господарств. 6. Рівень державної підтримки сільськогосподарського виробництва та розвитку державних аграрних підприємств визначений як недостатній. Обсяг державних коштів, що запланований для підтримки АПК Херсонщини, у 2007 р. дорівнював 250,6 млн. грн. (це в середньому 13,9 млн. грн. на один адміністративний район). При цьому фактично було виділено майже 200,5 млн. грн. Переважна їх більшість (28,6 %) була направлена на здешевлення кредитів комерційних банків, а безпосередньо у виробництво продукції – 1,8 %. Селекція у рослинництві, сортовпровадження, протиепідеміологічні заходи, газифікація на селі були підтримані недостатньо. 7. Вдосконалення державного регулювання розвитку сільськогосподарського виробництва регіону пов’язане насамперед із забезпеченням пріоритетів інвестиційно-інноваційної політики в аграрному виробництві з урахуванням регіональних умов його функціонування. Для Херсонської області це насамперед збалансування інвестиційних надходжень між адміністративними районами та містами. Враховуючи, що 1/3 сільських населених пунктів відносяться до категорії депресивних, а в регіони їх розміщення надходить найменше інвестицій, їх розвиток необхідно підтримувати за рахунок першочергового направлення бюджетних надходжень, відрахувань місцевих і обласного бюджетів. Важливим напрямом залучення іноземних інвестицій та модернізації виробництва є створення спільних підприємств. В області необхідно постійно розробляти та оновлювати каталоги інвестиційних пропозицій. За нашими розрахунками потенціал прикладення інвестицій є досить значним і складає 1261,2 млн. грн. та 20,2 млн. дол. прямих іноземних інвестицій. 8. Дієвими інструментів державного регулювання аграрного виробництва є розробка ті фінансування за рахунок державних та інших видів ресурсів регіональних спеціалізованих (цільових) комплексних програм найбільш пріоритетних або проблемних видів діяльності. У Херсонській області таких програм розроблено 25. Найбільш масштабними з них є: “Зерно Херсонщини - 2009”, “Рис Херсонщини”, “Молоко Херсонщини”, “Вовна Херсонщини”, “Виноград Херсонщини”, Програма інвестиційно-інноваційного розвитку агропромислового комплексу області на 2009 рік. 9. Відповідно з правилами та вимогами і можливостями СОТ, першочергове державне фінансування сільського господарства Херсонської області обґрунтовується здійснювати за напрямами: пряма підтримка виробництва рослинницької і тваринницької продукції; здешевлення кредитів; підтримка фермерських господарств; підтримка підприємств, розміщених у зоні ризикованого землеробства; компенсація вартості електроенергії, використаної для забезпечення зрошення; на селекцію; часткова компенсація придбаної техніки. За необхідності вбачається збільшення фінансування підготовки та перепідготовки кадрів; впровадження світових стандартів якості виробництва, продукції, праці; розбудови інфраструктури аграрного ринку. |
