1. На основі застосування системного підходу розглянуто в єдності такі взаємозалежні категорії управління як “організація”, “організаційна форма управління”, “організаційна структура управління” і визначено, що наявність форми і структури – невід’ємні елементи організації. Організаційна форма управління відображає зовнішній вигляд і внутрішній зміст системи, тобто організаційна структура управління формується в організаційній формі. За результатами критичного вивчення та аналізу вітчизняних і зарубіжних видань визначено основні підходи до характеристики ОСУ, запропоновано їх класифікацію за певними ознаками, досліджено і систематизовано сукупність принципів та факторів, що впливають на удосконалення чинних та формування нових організаційних форм і структур управління в умовах реформування економіки країни. На основі теоретичних підходів визначено, що система споживчої кооперації являє собою цілісну соціально-економічну систему, яка функціонує завдяки тільки їй притаманним організаційним формам і структурам управління і має свої особливості управління: наявність комбінованої соціально-економічної системи, багатоцільовий характер функціонування, багатогалузевий характер діяльності, комплексність процесу управління і виробництва, ієрархічну побудову, функціонування на основі громадського самоврядування. 2. На підставі проведених досліджень виявлено динамічний процес структурних перетворень в системі споживчої кооперації за 1991 – 2000 роки, який характеризувався наступними тенденціями: зменшується кількість ланок обласного рівня; суттєві зрушення відбуваються на районному рівні, де кількість РСС зменшується, а кількість РСТ збільшується, тобто йде об’єктивний процес перебудови РСС в РСТ; зменшується кількість ССТ шляхом концентрації їх у більш крупні товариства, оскільки вони мають більші переваги для підвищення ефективності господарювання; створюються нові ринкові організаційні форми і структури управління, які інтегрують у собі всі галузі діяльності системи: торгівлю, громадське харчування, заготівлю, виробництво і мають певні переваги завдяки замкнутому циклу господарювання. 3. Визначено і обґрунтовано основні напрямки оптимізації і перебудови організаційних форм управління районного рівня: перший – укрупнення РСС, яке можливе шляхом злиття малих і збиткових ССТ в більш крупні, що об’єднують декілька малих і віддалених сіл, тому як крупні ССТ є більш перспективними і мають кращі можливості для подальшого удосконалення господарсько-фінансової діяльності; другий - реструктуризація збиткових РСС і перебудова їх в РСТ – багатогалузеві комплекси, що функціонують як юридичні особи і синтезують в собі ознаки громадської організації і господарського підприємства; третій - перебудова внутрішньої організаційної структури споживчих товариств і спілок районного рівня: структурних підрозділів та їх функцій, оскільки ринкові відносини вимагають перегляду складу і змісту функцій апарату управління організацій і підприємств системи. Зміна функцій управління є основою структурної перебудови на основі їх систематизації, оскільки функції управління визначають побудову апарату управління та кадровий склад. 4. Для обґрунтування доцільності удосконалення організаційних форм і структур організацій і підприємств системи споживчої кооперації досліджено і проаналізовано на основі регресійно-кореляційного аналізу сучасний стан чинних організаційних форм і структур управління в районній ланці і виявлено, що: діяльність організаційних форм управління, якими є РСТ, виявилась більш ефективною, ніж діяльність РСС, оскільки із загальної кількості РСТ, а їх 41 один., рентабельних – 12 один., або 29,3 %, а із загальної кількості РСС- 53 один., лише одна РСС – рентабельна; в міру укрупнення РСС і РСТ покращуються кількісні і якісні показники їх діяльності, тому автором розроблено модель структурної реорганізації РСС в РСТ та запропоновано методичні рекомендації щодо оптимізації організаційних форм в районній ланці в умовах економічної нестабільності. 5. Досліджено, що перспективним напрямком реформування власності системи споживчої кооперації і підвищення ефективності її реалізації є створення адаптивних організаційних форм і структур управління: ГВП і ГКП, адекватних ринковим умовам господарювання, які навіть за нетривалий час засвідчили, що особиста зацікавленість, взаємний інтерес формування фінансових ресурсів за рахунок власних коштів їх працівників підвищують продуктивність праці, забезпечують збереження кооперативної власності та фінансове оздоровлення підприємств і організацій системи і, головне, задовольняють потреби пайовиків в товарах і послугах, що є основним принципом соціальної діяльності системи споживчої кооперації. Тому дисертантом розроблено варіанти організаційно–структурної побудови нових ринкових структур управління різних галузей діяльності, що здатні ефективно господарювати в ринковій економіці. 6. Обґрунтовано значення кадрових і маркетингових служб в організаційній структурі управління як невід’ємних структурних складових районної кооперативної ланки і запропоновано нові варіанти їх організаційно-структурної перебудови. Досліджено чинний функціональний механізм діяльності кадрових та маркетингових служб і розроблено положення про службу маркетингу і СУП організацій районного рівня системи. 7. Ринкова за своїм генезисом система споживчої кооперації одним із ключових напрямків своєї діяльності в сучасних умовах господарювання повинна бачити удосконалення чинних та створення нових, адаптованих до ринкових змін, організаційних форм і структур управління на основі підприємницьких методів і моделей господарювання, які поєднують кооперативні і ринкові компоненти. |