1. На даний час у географії відсутня єдина думка навіть з основного питання фізико-географічного районування Світового океану: які принципи і прояви регіональної неоднорідності повинні бути покладені в його основу. 2. Більшість вчених розробляли який-небудь один напрям диференціації природних умов океану, тоді як у ньому одночасно взаємодіють багато процесів диференціації та інтеграції різного походження. Спроби всестороннього обліку природних особливостей натрапляли на недостатність даних і тому зводилися до інтуїтивного ділення. 3. Існуючі схеми районування Світового океану слабо корелюються між собою, але в загальних рисах їх різноманіття зводиться до двох основних груп по прийнятому як базовий критерій провідному фактору диференціації: зональному (гідрокліматичному) або азональному (морфологічному). 4. Причина недосконалості запропонованих схем полягає в спробі знайти універсальний критерій, однаково дієвий для всього Світового океану серед факторів, що обумовлюють неоднорідність його природних умов. Але роль факторів у просторі різна. На зовнішність одних частин океану переважаючий вплив роблять зональні фактори, інших — різноманітні азональні. 5. Основна складність районування Світового океану полягає в необхідності сумісного обліку при виділенні комплексних районів всіх факторів, що викликають їх відокремлення і формування індивідуальності природної зовнішності. Але ці фактори різноманітні та різнохарактерні, існують незалежно і підкоряються різним закономірностям. Інтенсивність їх варіює в просторі і в часі. Тому взаємодія і взаємовплив їх на величезних просторах Світового океану складається вельми різноманітно і утворює численні комбінації, що створюють велику різноманітність природних умов. 7. Особливість океану полягає в надзвичайному розвитку в ньому процесів інтеграції, які згладжують вплив диференціюючих факторів. Генетично останні групуються в два типи: зональні (кліматичні) і азональні фактори (морфологічні, циркумконтінентальні, вертикальні). Оскільки зональні і азональні фактори незалежні, то знайти універсальний критерій районування неможливо. 8. Дія диференціюючих факторів приводить до виникнення в океані рубежів контрасту. Але динамічність океану і переважання інтеграційних процесів робить рубежі нечіткими, схильними до постійних коливань у просторі і часі. 9. На основі комплексного підходу нами побудована багаторядна система таксономічних одиниць, що базується на паралельній розробці декількох сторін регіональної неоднорідності, для кожної з яких розроблена власна система підрозділів. 10. Положення елементарних одиниць у нашій багаторядній системі знаходиться за декількома діагностичними ознаками, відповідними до основних напрямів фізико-географічної диференціації. Даний підхід забезпечив з'ясування характеру і причин своєрідності кожного району. Тим самим досягнута мета фізико-географічного районування: в океані виділена система внутрішньо однорідних й індивідуально специфічних комплексних географічних підрозділів — аквапровінцій і аквапідпровінций. 11. Ландшафтно-географічними, ландшафтно-структурним і порівняно-географічними методами на основі аналізу морфології дна, радіаційного балансу, характеру теплообміну, швидкості вітру, температури, солоності, щільності води, напряму, швидкості і стійкості горизонтальних і вертикальних течій, висоти хвилювання, льодових умов і біомаси фітопланктону нами розмежовані 11 поясів, диференційованих на регіони відкритого океану з переважанням зонального механізму організації природних умов і регіони домінування різноманітних азональних факторів (секторних, морфологічних), обумовлених впливом суші. Аквапровінції і аквапідпровінції приматерикових секторів розділені на 6 типів по характеру та інтенсивності провідного процесу, що визначає фізіономію їх природного комплексу. 12. Провідним фактором, що визначає розподіл природних умов у Чорному і Азовському морях служить вплив материка. За ступенем цього впливу нами виділені з урахуванням морфології дна, температури, солоності, щільності, прозорості води, біомаси фіто-, зоопланктону і зообентосу, щільності фіто-, зоопланктону і зообентосу в Чорному морі 10 акварайонів і 22 аквапідрайона, в Азовському — 8 акварайонів і 16 аквапідрайонів, що відрізняються комплексною внутрішньою однорідністю й індивідуальною своєрідністю. Картина розподілу природних умов у цих морях у загальних рисах повторює конфігурацію берегів, основні зміни відбуваються в напрямі від прибережних частин до відкритого моря. Унаслідок невеликих розмірів акваторій зональний фактор диференціації відіграє в них другорядну роль, в чому виявляється їх відмінність від відкритого океану. | 