Анотація до роботи:

Кузнецов А.Ю. Філософські дискурси маргінальних хронотопів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії.

У дисертації на основі експлікації парадигмоутворювальних концептів дискурс, маргінальність, хронотоп, автентичність пропонується теоретична модель дослідження соціальних феноменів у контексті їх наступності.

Досліджено одне з найважливіших в концептуальному полі соціології понять, а саме поняття «автентичний», яке позиціоноване з концептом «ідентичність». У контексті дослідження виявлено, що можна говорити про те, що автентичність є результат рефлексії соціального суб’єкту, передусім щодо себе, в той час як ідентичність виступає результатом класичних операцій формально-логічного ряду. Доведено, що у проблемному полі генезису поняття дискурс, що сформувалося, наявна історія становлення поняття корелюється з деякими методологічними засадами, які характеризують діалектику розвитку поняття, де поняття дискурсу не стільки змістовно визначилось, скільки диверсифікувалось у своїх змістах залежно від предметного контексту знання, що його ангажувало. Дискурс визначається як сенсопороджувальне комунікативне явище в сукупності всіх можливих артикуляційних форм, що детермінуються особливостями соціальної динаміки.

В дисертаційному дослідженні виділені основні риси кризи дослідницьких програм на сучасному етапі: втрата інтересу до раніше пережитого методологічного досвіду, що привело до втрати наступництва в методологічних традиціях і спроб створення нових методологічних парадигм; підміна класичних дослідницьких процедур описовістю і схоластично-метафоризованим теоретизуванням, що ігнорує наукові факти; надмірний вплив методологем негуманітарних або білягуманітарних наук (зокрема, синергетики), що вказує на слабкості власне гуманітарної методології; абсолютизація авторської саморефлексії в інтерпретації соціальних явищ, що призводить до різночитань однакових результатів; дрібнотемство і викликана цим ностальгія за масштабними концептуальними проектами в гуманітарно-методологічному знанні, що визначають розвиток і долі сучасного суспільства і світової цивілізації; багатозначність концептуальних сенсів як наслідок забуття культури користування традиційними поняттями і категоріями.

Відзначається, що позірна синонімічність концептів “автентичність” та “ідентичність” часто вводить в оману учасників обговорення багатьох проблем, які стосуються саморефлексії суб’єктів соціальної дії. Визначено, що автентичність є результат рефлексії соціального суб’єкта, перш за все щодо себе, в той час як ідентичність виступає результатом класичних операцій формально-логічного ряду. При аналізі форм колективної ідентичності, не можна не сказати про прагнення до національної ідентичності. А оскільки навряд чи де у світі питання про природу, сенси і майбутнє національної ідентичності стоїть так гостро, як в Україні, актуальність аналізу даної проблеми в контексті вказаного хронотопу навряд чи може викликати які-небудь сумніви.

В контексті філософських засад дослідження виділяється проблема методологічних засад, від віддання переваг яким залежить як теперішнє, так і майбутнє в дослідницькому пошуку, що претендує на науковість. У вказаному контексті проаналізовані основні типи методологічного знання – нормативний і дескриптивний у контексті діяльності по самоідентифікації самої філософії.

Проаналізована фундаментальна в рамках соціальної філософії дихотомія методологічного есенціалізму та методологічного номіналізму. Звернено увагу на неопрацьованість проблеми демаркації відкритих і закритих суспільств, що може бути проблемним полем подальших досліджень у контексті соціальної філософії.

Відзначені особливості формування напрямів дослідження дискурсу, в першу чергу французької школи аналізу дискурсу, де презентується синтез лінгвістики, марксистської філософії та психоаналізу. Таким чином, можна говорити про проблемне поле генезису поняття дискурс як таке, що сформувалося. Наявна історія становлення поняття корелюється з деякими методологічними засадами, що характеризують діалектику розвитку поняття. Відзначено, що поняття дискурсу не стільки змістовно визначилось, скільки диверсифікувалось у своїх сенсах в залежності від предметного контексту знання, що ангажувало його. Запропоновано авторське розуміння дискурсу як сенсопороджувального комунікативного явища в сукупності всіх можливих артикуляційних форм, що детермінуються особливостями соціальної динаміки.

В дисертаційному дослідженні проаналізовані наявні типології дискурсів. Серед них виділені типи дискурсів у психолінгвістиці: вироблення тексту; віднесення до нього та конструювання з нього контексту ситуації; побудова потенціалу, що лежить за даним текстом та йому подібними; віднесення до нього та конструювання з нього контексту культури, що лежить за межами даної ситуації та їй подібними. Відзначено, що дана типологія експлікується на розкритті понять тексту і контексту, часу і сенсу.

Серед безлічі інтерпретацій поняття “філософський дискурс” проаналізована постійна тенденція розмежування понять метафізичний та філософський дискурс. Розглянуті дві можливості аналізу даного поняття. Запропонований аналіз через специфіку філософської діяльності, де дискурс визначається як предметом, так і методом філософії. В залежності від цього слід відокремити філософську діяльність від інших соціокультурних феноменів. Друга можливість пов’язана зі специфікою дискурсу, в нашому випадку філософського. Тут мова повинна йти передусім про феномен дискурсу та відмінності відносно видових визначень дискурсу.

Підкреслюється, що неологізм “хронотопи дискурсу” предикатує дискурс з боку його логіко-філософських форм, інваріантом для яких виступає ситуація маргінальності. Тут маргінальність розуміється як, з одного боку, визначена місцем і часом ситуація, з другого – як результат передуючої місце-часової визначеності. В даному контексті аналізується бахтинське визначення хронотопу як формально-змістовної категорії літератури. Підкреслюється, що в інших сферах культури дана категорія можлива в інтерпретаціях власне предметних областей.

Аргументується, що незалежно від методологічних переваг неможливо вирішити проблему за рахунок тільки методології у випадках, коли не виконана робота по побудові адекватного предмету понятійного апарату, а також коли вибрану методологію накладають суто зовнішнім чином на побудований раніше за законами іншої методології предметний зміст. Вкрай небажана однопорядковість у відданні переваги методологіям. Однією із проблем подібного роду, на наш погляд, виступає проблема нових концептуальних полів у філософії та різночитання, що часто зустрічаються у визначеннях фундаментальних понять, які претендують на значущість філософських узагальнень. Так, багато з того, що говориться сьогодні про дискурс, потребує досить старанного осмислення, бо некритичне вживання даного поняття в певній мірі дезавуює весь той позитивний зміст, який імпліцитно міститься в багатозначності пропонованого визначення.

Розглянута ймовірність існування певної форми некласичної гносеології, в якій можливі плюралістичні акценти, які компрометують ньютоно-картезіанські схеми пізнання, що домінували раніше. Цілком природно, що виступаючи як одна із форм кантівської критики, претензії критичної теорії, яка апелювала до зміни місця метафізики у всіх її проявах – гносеологічних, аксіологічних, методологічних – були направлені в бік співіснуючих як крайнощі соціальних конструктів. Зокрема, епістемологічний суб’єкт опиняється в ситуації протиставлення амбівалентності своїх власних підстав та зовнішньої децентралізації. Тут же можна говорити про самоідентифікацію епістемологічного суб’єкта з автономно існуючою концептуальною парадигмою, і передусім “ключовими поняттями” або “наріжними каменями”. Більшість теорій, перш за все соціальних, під отакими розуміють власні догматичні засади.

Доводиться, що маргінальний період позбавляє епістемологічного суб’єкта автохтонності, претензій на привілеї “конституювання світу”. Виявляється, подібного роду претензії реалізуються поза екзистенцією суб’єктів, що відчували себе харизматиками, “монастирем” яких стає сама маргінальність. Підкреслюється, що сфера інтересів аксіології охоплює досить широкий спектр питань: генезис і структуру цінностей; їх сутність та природу; диференціацію і класифікацію; утримання та збереження ієрархічних ціннісних систем; місце і роль цінностей у житті людини та соціуму.

Публікації автора:

Монографія

1. Кузнецов А.Ю. Методологические контексты современного гуманитарного знания. Монография. – Харьков. Издательский центр “ХАИ”. 2006. – 207 стр.

Статті, опубліковані в наукових фахових виданнях

1. Кузнецов А.Ю., Гордієнко-Митрофанова І.В. Аксіологічні засади в контексті світ-системних теорій // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, педагогіка, психологія. Випуск 12. – Харьків 2001. – С. 71-78.

2. Кузнецов А.Ю., Черниенко В.А. Маргинальная дискурсивность как фактор концептуальных изменений // Вісник Харківського Національного університету ім. В.Н. Каразіна. Серия "Теорія культури і философія науки" Харьків 2001, № 533. – С.153-159.;

3. Кузнецов А.Ю. , Чернієнко В.О. Постмодернізм і марксизм у контексті сучасної соціальної філософії // Науковий вісник. Серія "Філософія" / Харк.держ.пед.ун-т ім. Г.С. Сковороди. – Харьків: "ОВС", 2002. вып. 10. – С. 48-55.

4. Кузнецов А.Ю. До проблеми визначення філософського дискурсу // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, педагогіка, психологія. Випуск 13. – Харьків, 2002. – С. 51-57.

5. Кузнецов А.Ю., Чернієнко В.О. Фактор маргінальності у системі комунітаристських засад // Науковий вісник. Серія "Філософія" / Харк. держ. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. – Харьків: "ОВС", 2003. вып.14, С. 71-79.

6. Кузнецов А.Ю., Гордієнко-Митрофанова І.В. Ціннісний диспозитив в умовах маргінальної топіки // Вісник Харківського Національного університету ім. В.Н. Каразіна. № 579-2. – Харків, 2003. – С. 4-12.

7. Кузнецов А.Ю. До визначення поняття "хронотоп" // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, психологія. Випуск 1 (16). – Харьков, 2003. – С. 27-33.

8. Кузнецов А.Ю. Проблемы генезиса понятий в маргинальном // Вестник национального технического университета "ХПИ". №2. – Харьков, 2003. – С. 67-77.

9. Кузнецов А.Ю. До генезису методологем гуманітарного знання // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, психологія. Випуск 3 (21). – Харьков, 2004. – С. 49-56.

10. Кузнецов А.Ю. Методологические претензии: дескриптивность или нормативность? // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, психологія. Випуск (1)19. – Харьков, 2004. – С. 42-55.

11. Кузнецов А.Ю. К проблеме относительности понятий в генезисе социальной теории // Гуманітарний часопис. Збірник наукових праць. № 1. – Харків: ХАІ. 2004. – С. 99-103.

12. Кузнецов А.Ю. Аутентичность как основание маргинальности // Вестник национального технического университета "ХПИ". "50", 2005. – С.79-86.

13. Кузнецов А.Ю. До особливостей дослидження абстракцій теоретичного знання // Вісник Харківського Національного університету ім. В.Н.Каразіна. Серия "Теорія культури і философія науки". № 660. – Харьків, 2005. – С.3-9.

14. Кузнецов А.Ю. Понятие "информация" как парадигмообразующий концепт // Гуманітарний часопис: Збірник наукових праць. – Харків: ХАІ, 2005. – № 3. – С. 68-74.

15. Кузнецов А.Ю. Проблема демаркационных уровней метафизических и теоретических понятий // Актуальні проблеми духовності. – Зб.наукових праць / Відп.ред.Я.В. Шрамко. – Вип. 6. – Кривий Ріг: КДПУ, 2005. – С. 135-142.

16. Кузнецов А.Ю. Проблема начала познания в философии Гегеля и Маркса // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, психологія. Випуск (3) 24. – Харьков, 2005. – С. 22-29.

17. Кузнецов А.Ю. Самовизначення сутності філософії у контексті співіснуючих дискурсів // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, психологія. Випуск (2). – Харків, 2005. – С. 28-37.

18. Кузнецов А.Ю. Эвристика маргинальных дискурсов постмодернизма // Гуманітарний часопис. Збірник наукових праць. № 4. – Харків: ХАІ, 2005. – С. 18-24.

19. Кузнецов А.Ю. Феномен постмодернисткой чувствительности в генезисе нового концептуального каркаса. – Гуманітарний часопис. Збірник наукових праць. – Харків: ХАІ. 2006. № 1. С. 27-33.

20. Кузнецов А.Ю. К генезису французской школы анализа дискурса Гуманітарний часопис. Збірник наукових праць. – Харків: ХАІ. 2007. № 4, 39-48.

21. Кузнецов А.Ю. Фiлософськi контексти освiти в iнформацiйному суспiльствi Вiсник Нацiонального авiацiйного унiверситету. Збірник наукових праць. – Київ. – № 2 (6) 2007. С. 57-60.

Тези наукових доповідей та повідомлень

1. Kuznetsov A., Slavinsckaja N. Distance education at the marginal period – 20^th World Conference on open learning and distance education. Dusseldorf, Germany, 01-05 April 2001;

2. Kuznetsov A., Slavinsckaja N. The new technologies of education and market: ехperience of the countries of marginal period. – 3-rd International Conference on Information Technology Based Higher Education and Training. July 4-6, Budapest. Hungary. 2002.

3. Kuznetsov A., Cornell R., Kuznetsov S. The new conceptual frame of the valuable democrasy theory. – 20^th International Political Science Association (IPSA) World Congress. Fukuoka, Japan, 10-13 July 2006.

4. Кузнецов А.Ю. Творческая функция идеологии.- В сб.: Молодежь и творчество.Социальное творчество. - М. ФО СССР. 1988. С.45-46.

5. Кузнецов А.Ю., Копылов В.А. Система образования как возможная и необходимая детерминанта перестройки. – В сб.:Перестройка, компьютер, общество. – Тезисы всесоюзной научной конференции. Часть 1. Москва, 28-29 сентября 1990 г. С.72-74.

6. Кузнецов А.Ю., Кузнецов С.Ю. Проблема образования в контексте становящегося гражданского общества. – Межвузовская научно – методическая конференция “ Инженерное образование – единство технического и гуманитарного образования.” Харьков, 1993. С.108-110.

7. Кузнецов А.Ю., Копылов В.А. Путь к открытому обществу – через Иерусалим или Афины? – Международная конференция “На пути к открытому обществу”. Донецк,1993. С.61-63.

8. Кузнецов А.Ю., Шейко Т.Н. Методологические дискурсы маргинальных периодов. – Міжнароднiй науково-практичнiй конференції “Трансформація культури в сістемі вищої технічної освіти.” Харьков,23 – 24 травня 1995 р. С.42.

9. Кузнецов А.Ю., Байрачный К.А., Лахно В.И. и др. Наука на пороге третьего тысячелетия:лазер и последствия.- В сб.: Открытые информационные и компьютерные интегрированные технологии.( Сб.научных трудов ХАИ) . Выпуск 1. Харьков.ХАИ.1998.С.54.

10. Кузнецов А.Ю., Славинская Н.В. Формы дистанционного обучения в маргинальных социо-экономических ситуациях.- В сб. Інформатизація освіти України: стан, проблеми, перспективи. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції.Херсон.2001.С.23-24.

11. Kuznetsov A., Slavinsckaja N. Distance education at the marginal period (Ukraine at the beginning of the third century.) – III Міжнароднiй науково-практичнiй конференції “Гуманізація вищої освіти: філософські виміри”, Суми-Бердянськ, 4-7 липня 2003.C.155-156.

12. Кузнецов А.Ю.Коммуникативная реальность как основание критического дискурса. – VIII Міжнароднiй науково-практичнiй конференції “Людина, культура, техніка в новому тисячолітті”. Національний аерокосмічний університет ім. М.Є.Жуковського “ХАІ”. 2007 – С.25-26.

13.Кузнецов А.Ю., Черниенко В.А. Идентичность и нарратив Матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференціїї “Людина, культура, техніка в новому тисячолітті”. 25-26 квітня 2006 року. Національний аерокосмічний університет ім. М.Є.Жуковського “ХАІ”. С. 53-54.

14. Кузнецов А.Ю., Черниенко В.А. До засад влади дискурсу.- IX Міжнароднiй науково-практичнiй конференції “Людина, культура, техніка в новому тисячолітті”. Національний аерокосмічний університет ім. М.Є.Жуковського “ХАІ”. 2008.C.56-57.

15. Kuznetsov A.Yu., Chernienko V.A. Marginality in the context of European integration – Міжнародна науково-теоретична конференція: “Украіна в контексті евроінтеграції”. Суми, 1-3 грудня 2005 р.C.89-90.