Анотація до роботи:

Кухарський С.А. Феномен страху: соціокультурні репрезентації. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.04. — філософська антропологія і філософія культури — Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. — Харків, 2008.

На широкому філософському, культурологічному, культурантропологічному, біопсихологічному і психологічному матеріалі досліджено провідні тенденції та основні форми репрезентації страху в різних соціокультурних контекстах. Аналізується не «еволюція» страхів, а те, як вони «проживаються» на рівні колективної й індивідуальної свідомості. Демонструється, що причиною страху є погроза широко зрозумілого відчуження, можливість якого втілена в складній біосоціальній природі людини, що орієнтує її на комунікацію і захист своєї індивідуальності одночасно. Відображено ритмічну еволюцію основних форм страхів, що змінюють одне одного. Підкреслюється, що в суспільствах, що динамічно розвиваються, культивуються депресивні страхи, у той час як в індивідуалістичних суспільствах, що вступили в стадію занепаду, розвиваються шизоїдні страхи. Перехід до соціальної організації викликає необхідність придушення споконвічного тваринного шизоїдного страху і культивування депресивних страхів, що придушують соціальну агресію в суспільстві (табуювання, індоктринація). «Молоді» суспільства виробляють субститути страху (доля, сором мужність), трансформуючи страх у повагу до норм і звичаїв. Середньовічний страх (провини й засудження) демонструється як той, що містить у собі страх самотності (депресивний) і страх одинака (шизоїдний), а також страх традиції (істеричний) і новації (обсесивний) — одночасно. Доведено, що в умовах сучасної антропологічної кризи страх репрезентується як результат онтологічної і соціокультурної самотності людини, що втратила відчуття безпеки (внаслідок розкладу ціннісного універсуму) і поринула в нестримне міжіндивідуальне суперництво, котре відчувається як безглузде і небезпечне. Воно породжує страх, що спочатку «сублімується» у почуття панування над світом, яке заперечує його цінності і потім трансформується у втечу від нього (шизоїдно-істеричні страхи).

Виділено актуальні для науки і практики теоретико-методологічні аспекти страху як суто руйнівної, так і творчої сили, важливі з погляду функціонування даної соціокультурної системи, забезпечення стійкості і динамізму її розвитку — проблеми, яка раніше аналізувалася в психології і деяких прикладних дисциплінах.