1. Комплексний аналіз стану і глибини проблеми дослідження дозволив виявити основні закономірності та тенденції формування наукових ідей про еволюцію машин для переробки зерна, що дало змогу обґрунтувати напрями дослідження щодо розробки методологічних і теоретичних питань вивчення розвитку наукової думки про зернопереробні знаряддя, аналізу генезису засобів механізації для переробки кормового зерна на теренах України, визначення внеску українських вчених і конструкторів у накопичення знань та практичного досвіду із зернопереробки. 2. Вивчення історії генезису відтворювального виробництва і становлення засобів переробки зерна, як одного із предметів практичної діяльності людини, показало, що зернопереробні знаряддя з’явилися в глибоку давнину і є сполучною ланкою між зерновим господарством і тваринництвом. 3. Сформульовано структурну схему накопичення і використання технічних знань стосовно створення зернопереробних машин – джерелами накопичення знань є дослідження властивостей зернової сировини, вивчення і відбір фізичних явищ для застосування в машинах, пошуки конструкційних матеріалів. Початкові технічні знання використовуються для розробки заводської оснастки, а також для виконання дослідницької діяльності з наступним проведенням проектно-конструкторських робіт і подальшою перевіркою відповідності технічних і функціональних ознак та виготовлення зернопереробної техніки. Виробнича експлуатація машин, крім одержання готової кормової продукції, дозволяє також розвивати трудові професійні навички та накопичувати інформацію для подальшого вдосконалення кормопереробної техніки. 4. Встановлено, що процеси, пов’язані з підготовкою зерна до згодовування тваринам, можуть бути представлені як багаторівнева динамічна система, що має ієрархічну структуру і враховує закон діалектичної єдності матеріального світу та вчення про взаємодію і взаємообумовленість всіх явищ в природі та суспільстві. Це представлено як біотехнічна система “людина – машина – зерновий матеріал – тварина – середовище”, яка складається з ряду підсистем розташованих на різних рівнях. Функціонування системи в цілому полягає у виконанні ряду операцій із зерновим кормом, а її ефективність досягається за рахунок економічного, якісного та інтенсивного перетворення зерна у тваринницьку продукцію. 5. Розроблено періодизацію історико-наукових знань з технології та техніки переробки зерна, яка включає наступні чотири періоди: ранній період, який характеризується формуванням загальної схеми зернопереробних пристроїв на елементарному рівні з застосуванням біологічної енергії та охоплює проміжок часу від VI ст. до н.е. по ІХ ст. н.е.; період застосування джерел енергії неживої природи, підвищення продуктивності машин і зменшення затрат праці, який тривав з Х ст. до ХІХ ст.; класичний період розвитку теорії і практики переробки зерна, який відбувався на фоні бурхливого розвитку фундаментальних і прикладних наук біологічного та технічного напрямів, розпочався в кінці ХІХ ст. і був домінуючим до 60-х років ХХ ст.; сучасний період утвердження нових комплексних технологій переробки зерна і виробництва комбікормових сумішей, застосування інтенсивних методів ведення тваринництва з раціональним використанням зернових кормів, який охоплює період від 60-х років ХХ ст. і триває до цього часу. Періодизація еволюції знань із зернопереробки сприяє розумінню перебігу подій розвитку наукової думки в цій галузі. 6. Висвітлено основні закономірності та напрями еволюції технічних рішень, відображених у винаходах та удосконаленнях конструкцій і технологій засобів з переробки зерна, на ставлення і розвиток яких впливали: стан тваринницької галузі та рівень вивчення процесів годівлі тварин; природо-кліматичні умови і забезпеченість енергоносіями в розрізі окремих регіонів; рівень розвитку продуктивних сил, виробничих відносин, аграрної і технічної політики держав; досягнення в суміжних науках біологічного та технічного напрямів; забезпеченість науковою та інформаційною базою і виробничими потужностями галузі механізації підготовки кормів до згодовування тваринам. 7. Розкрито історико-наукову картину еволюції джерел енергії та систем приводу зернопереробних знарядь і машин у світовому контексті з найдавніших часів до ХХ ст. За цей історичний період суспільство пройшло шлях від використання біологічної енергії ( мускульної енергії людини, а пізніше тварини) через використання механічної енергії неживої природи (водяні та вітряні млини) до застосування енергії пари, двигунів внутрішнього згорання і електроприводу. Наголошується на особливостях конструктивних рішень енергетичних пристроїв зернопереробних машин, які використовувались в Україні та обсяги їх використання. 8. Установлено, що, зважаючи на вплив зовнішніх обставин в минулому столітті, в Україні чітко окреслились три періоди стану галузевої науки з переробки кормового зерна. Перший період (до 1917 р.) – це становлення власної наукової та машинобудівної бази. Другий (до середини століття) – це майже повна відсутність на території України власних наукових і проектних робіт з цього напряму та використання результатів розробок, проведених у Росії. Третій період (друга половина ХХ ст.) – це відновлення випуску кормопереробних машин, створення потужної наукової, конструкторської та машинобудівної галузі. 9. Аналіз умов здійснення наукових і технічних досліджень, кооперування зусилля вчених та конструкторів, управління науковою діяльністю та впровадженням результатів досліджень, дозволяє констатувати, що в Україні відбулося неформальне поєднання наукових центрів із створення машин для переробки кормового зерна, яке включало такі організації як УСГА, ВНДІтвмаш, УНДІМЕСГ (Київ), ЦНДПТІМЕТ (Запоріжжя) та Новоград-Волинський завод сільськогосподарських машин. Взаємозв’язок вказаних центрів базувався на співдружності вчених, відпрацьованій системі неформальних контактів і процедур взаємного обміну інформацією, визнанням положень щодо розподілу престижу між окремими вченими, науковими проектами і одержаними результатами. Значний внесок зробили вчені УСГА (нині НАУ): акад. П.М. Василенко (створення теоретичних передумов для розробки проблем сільськогосподарської техніки); проф. І.І. Ревенко (дослідження параметрів і режимів роботи молоткових дробарок); професор А.І. Бойко та доцент А.В. Новицький (обгрунтування показників довговічності дробарок). У ВНДІтвмаш виконанням наукових робіт з визначення параметрів дробарок і плющилок зерна займались к.т.н. М.І. Кліменко, О.М. Пилипенко, Ф.С. Кірпічніков, І.В. Кулаковський, провідні інженери О.В. Тимановський та С.М. Чибис; розробку конструкцій дробарок і плющилок виконували інженери М.Д. Колесников, А.А. Волкович, Ю.О. Плотніков, а розробку комбікормових агрегатів вели Г.А. Лобановський, А.Ф. Панченко, М.М. Морозов, В.Ф. Гладун та к.т.н. Л.І. Штельмах і В.Г. Зацепін. В УНДІМЕСГ створенням подрібнювачів зерна займались М.Ф. Рожківський та к.т.н. В.І. Дешко і В.В. Ткач. У ЦНДПТІМЕТ машинами для термічної обробки зерна займався к.т.н. М.М. Но-віков. Новоград-Волинський завод сільськогосподарських машин був визначений як спеціалізована організація з виробництва зернопереробних машин. Найбільш вагомий внесок в організацію виробництва машин та кон-структорські розробки дробарок різних модифікацій на цьому заводі зробили А.С. Клебан, А.С. Рибалко, В.П. Трофимець, В.М. Лозко, Л.Є. Файн, Ю.Я. Ко-лотов, Р.І. Собчук, К.Г. Милинчук та С.А. Подоленчук. 10. Аналіз стану механізації підготовки кормового зерна до згодовування, досліджений протягом тривалого історичного періоду, показав, що подальший розвиток цієї проблеми, як і інших питань, що стосуються до тваринницької галузі, в напрямі наближення до оптимальних варіантів ресурсозбереження та з максимальним використанням потенціалу кормових якостей зерна і продуктивності тварин, можливий за умови вдосконалення аграрної політики держави в технологічному, технічному, економічному і соціальному аспектах. |
