Анотація до роботи:

Шестакова К.Ю. Етнічна ідентифікація на українському пограниччі. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.03 – соціальні структури та соціальні відносини. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2005.

У дисертації розглянуто процес етнічної ідентифікації та його зумовленість просторовою організацією суспільства. Істотна увага приділена аналізу пограниччя як багатопланового простору, зокрема, географічного, соціокультурного, соціального та етнічного. Ідентичність та ідентифікаційні процеси на подібних теренах відбуваються на символічному рівні. Створюється регіональний символічний універсум, формуються транскордонні регіони із власною ідентичністю, в якій локальна, або регіональна ідентифікація домінує над іншими. При цьому на етнічно змішаних територіях (фактор міжетнічних контактів тут надзвичайно сильний, майже головний) спостерігається сукупність декількох ідентичностей, в яких етнічний аспект виражений найсильніше.

Проаналізовано українські пограниччя на прикладі українсько-польського, українсько-румунського (Буковини) та українсько-російського погранич. Виявлені такі особливості в етнічній ідентифікації їх мешканців. Населення українсько-польського пограниччя вирізняється білінгвізмом, а тому етнічну приналежність спільноти найкращим чином можливо проаналізувати на підставі віросповідання. Релігія, очевидно, є одним із найміцніших чинників етнічної приналежності в цьому регіоні, що становить одну з характерних особливостей процесу етнічної ідентифікації. Підставою етнічної приналежності етнічних спільнот українсько-румунського пограниччя, зокрема, для українців, молдаван та румун, є мова. Мовний чинник виступає домінуючим у процесі етнічної ідентифікації спільнот українсько-російського пограниччя.

Обґрунтовано, що описані та проаналізовані явища на українському пограниччі великою мірою відбивають тенденції, притаманні більшості пограниччям Центрально-Східної Європи, а також свідчать про достатню складність та неоднозначність розвитку етнічних спільнот в умовах погранич.

У висновках підбито підсумки проведеного дослідження, сформульовані основні результати дисертаційної роботи, окреслено напрямки подальших досліджень у сфері проблематики етнічної ідентифікації на пограниччі.

1. Обґрунтовано недостатнє висвітлення у системі соціологічного знання теоретичних засад аналізу етнічної ідентифікації на пограниччі, необхідність системного розгляду ідентифікаційних процесів на пограниччі, поглибленого вивчення взаємозв'язку між процесом етнічної ідентифікації та фундаментальними змінами пограниччя. Тому у дослідженні розглянуто процес етнічної ідентифікації та його зумовленість просторовою організацією суспільства, розроблені теоретичні засади аналізу етнічної ідентифікації на пограниччі, зокрема, на українському.

2. Осмислення етнічної ідентифікації на теоретичному рівні ускладнюється тією обставиною, що у сучасній соціологічній теорії не склалося єдиної концепції етнічної ідентифікації. Дослідницькі засоби соціології етнічності безпосередньо пов'язані з теоретико-методологічними орієнтаціями гносеологічного порядку, які зумовлюють "об'єктивну" та "суб'єктивну" схеми пояснення суспільної життєдіяльності. Прийняття "ситуативної" точки зору в трактуванні етнічної ідентифікації збільшує детермінованість її соціальними факторами.

3. Наголошено, що для розуміння етнічної ідентичності як результату процесу ідентифікації важливим є конкретне середовище, яке визначальною мірою впливає на етнічне самовизначення людини та групи. При встановленні меж географічного, соціально-економічного, політичного та культурного простору середовища, в рамках якого проводився аналіз, було використано концепцію пограниччя. Для української методології регіональна зумовленість процесу етнічної ідентифікації не становить наукової новизни, але деякі базисні положення вказаної концепції є достатньо оригінальними, що підтверджує їх значущість та наукову новизну. Зокрема, можливість подивитись на пограниччя у контексті соціального простору, уявити досліджуваний терен як пограниччя культур, етносів, держав, спільнот, традицій, норм та цінностей або як терен, в якому відбувається накладення соціальних структурацій (просторів, вимірів) на географічний (фізичний) простір суспільства. Таким чином, "пограниччя" виступає специфічним соціокультурним та етносоціальним простором, розташованим на межі культур, етносів, певних політичних утворень.

4. Підкреслено багатоплановість пограниччя як соціологічного терміну, що дозволяє включити до його меж соціально-економічні, політичні, а головним чином – культурні площини. Наявна історична зумовленість у формуванні сучасного адміністративного кордону між Україною та її сусідами: лінія кордону неодноразово змінювалася, призводивши до зміни тих зовнішніх факторів, які безпосередньо впливали на міжетнічні стосунки у регіоні та етнічну ідентифікацію його мешканців. Не випадково, характеризуючи політичні та соціально-економічні передумови сучасної міжетнічної взаємодії на пограниччі, у дисертаційному дослідженні використовуються категорії регіоналізм, "креси" та власне пограниччя, які в тій чи іншій мірі включають регіональну специфіку, в тому числі в історико-соціальній ретроспективі.

5. Узагальнено та структуровано фактори, які впливають на етнічну ідентифікацію. Іншими словами, проаналізований той контекст етнічної ідентифікації, який визначає кордони етнічних груп. В якості суб'єктивного критерію (елементу) етнічної приналежності у конкретному регіоні обиралася мовна та релігійна ідентифікація.

6. Проаналізовано українські пограниччя на прикладі українсько-польського, українсько-румунського (Буковини) та українсько-російського погранич. Виявлені такі особливості в етнічній ідентифікації їх мешканців:

населення українсько-польського пограниччя вирізняється білінгвізмом, а тому етнічну приналежність спільноти найкращим чином можливо проаналізувати на підставі віросповідання. Релігія, очевидно, є одним із найміцніших чинників етнічної приналежності в цьому регіоні, що становить одну з характерних особливостей процесу етнічної ідентифікації;

підставою етнічної приналежності етнічних спільнот українсько-румунського пограниччя, зокрема, для українців, молдаван та румун, є мова;

мовний чинник виступає домінуючим у процесі етнічної ідентифікації спільнот українсько-російського пограниччя.

7. Обґрунтовано, що описані та проаналізовані явища на українському пограниччі великою мірою відбивають тенденції, притаманні більшості пограниччям Центрально-Східної Європи, а також свідчать про достатню складність та неоднозначність розвитку етнічних спільнот в умовах погранич.

8. Основні результати дисертації вдосконалюють понятійно-категоріальний апарат соціології, збагачують її предмет. Таким чином, зроблено внесок до розширення пізнавальних та пояснювальних можливостей соціології.

Публікації автора:

У фахових виданнях:

1. Шестакова К. Ю. Актуальні проблеми польсько-українського прикордоння в дослідженнях польських соціологів (90-ті роки ХХ століття) // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Соціологія. Психологія. Педагогіка. Вип. 17-18. – 2003. – С.22-25.

2. Шестакова К.Ю. Етнічні ідентифікаційні процеси у контексті діяльності національно-культурних товариств // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Соціологія. Психологія. Педагогіка. Вип. 20-21. – 2004. – С.9-11.

3. Шестакова К.Ю. Мовно-релігійний чинник етнічної самоідентифікації: на прикладі етнічних спільнот українсько-польського пограниччя // Вісник Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна. "Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи". – 2005. – №652. – С.163-167.

У науковій збірці:

4. Шестакова К. Етнонаціональна ідентичність та її роль у сучасних етнічних процесах в Україні // Етнокультура у контексті світової історії / Матеріали VІ міжнародного наукового семінару "Черезовські читання" (Чернівці, 20 березня 2004 р.) – Чернівці: Прут, 2004. – С. 208-215.