Не претендуючи на вичерпне вивчення всіх питань, пов’язаних із поставленою темою, дане дослідження мало на меті привернути увагу до проблеми естетичної імперативності. Нами було встановлено, що різні соціальні явища як прояви людської активності постають у вигляді неусвідомленої потреби: містять приховану естетичну імперативність. Письменники, художники, поети, режисери, архітектори, дизайнери та ін. через мистецтво її описують і тим самим привносять у реалії соціального буття. Таким чином, естетична доцільність постає феноменом імперативності і стає імпульсом для зміни форм самого життя. Класична спадщина дає підґрунтя для розуміння та дослідження естетичної імперативності не тільки в мистецтві, але як одного з модуляторів у поведінці та діяльності людини. Дослідження, яке проведено в дисертаційній роботі, дає можливість визначити суть естетичної імперативності, а також її механізми реалізації в людській життєдіяльності. Проведений аналіз дає змогу дійти таких висновків: – встановлено, що проблема естетичного імперативу посідає одне з чільних місць в сучасній естетичній теорії і, привертаючи увагу до феномена, що має аксіологічний сенс, перешкоджаючи руйнації гармонії та цілісності буття людини; – виявлено, що «перешкоди» у соціальному розвитку можуть бути різні – естетично позитивні, які активно впливають на людину, не обмежуючи її свободу, і дають можливість точніше бачити красу і насолоджуватися нею, розвиваючи душевні якості, та естетично негативні, які впливають агресивно, не надаючи вибору, руйнуючи людину як цілісну і гармонійну істоту; – феномен «мансардності» сучасної культури і цивілізації пов’язано з механізмом прояву естетичної імперативності в інобутті економічного, що дозволяє досліджувати естетичний імператив на мікро- і макро- рівнях економічного простору; – відмічено, що відступ від «логіки краси» за рахунок зведення до суто економічних переваг призводить до того, що краса стає «стислою», відчуженою, яка відходить на останній план, порушує гармонію і цілісність життя людини. Квазікраса, породжена економічною доцільністю, – це нова сутність сучасного суспільства, що не тільки підміняє уявлення про прекрасне, але й забезпечує системну деестетизацію суспільства. Квазівиробництво породжує квазіспоживання, що призводить до звеличення консьюмерістського суспільства, яке по суті знищує людину; – вказано, що економічна доцільність дає можливість людині вирішувати локальні потреби, тому естетична доцільність проявляється в логіці економічної доцільності. Але, не зважаючи на це, людина не перетворюється на тварину, що споживає, саме завдяки естетичній імперативності. Діючи через логіку економічної доцільності, людина обмежує себе і не бачить мети поза своєю сутністю. Таким чином, людина сама себе перетворює на засіб споживання, а річ становить у центр своїх жадань. Встановлено, що, не дивлячись на різноманіття товарів і послуг, в основі їх створення лежать загальні принципи і закономірності гармонізації воліннями естетичної імперативності, які стримують агресивні тенденції економічної доцільності, спрямовані на становлення консьюмерістського суспільства; – виявлено, що в сучасній рекламі наочно проявляється діалектика естетичної імперативності і її боротьби з економічним імперативом. Встановлено, що не тільки споживач впливає на виробника, але й сам товар, його реклама і дизайн впливає на споживача. В сучасних умовах реклама стає об’єктом керування людськими прагненнями. Дія реклами підтверджується економічною доцільністю, але в цьому процесі задіяні естетичні засоби. В рекламі наявні механізми естетичної імперативності (воління речі), під якими прихована економічна доцільність. Реклама, окрім суто комерційної функції, впливає на життя сучасної людини за допомогою каналів масової комунікації, підносячи естетичну імперативність майже до соціальної норми. |
