Анотація до роботи:

Скороходова А.В. Ергономічні особливості удосконалення внутрішніх архітектурних просторів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури за спеціальністю 18.00.01 – теорія архітектури, реставрація пам'яток архітектури.- Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури,- Харків, 2005.

Дисертація присвячена питанням дослідження ергономічних особливостей удосконалення внутрішніх архітектурних просторів. Показано, що на сучасному етапі розвитку теорії архітектури виникає необхідність розробки питань психологічної адаптації, гуманізації і художній виразності інтер'єра, приведення принципів його композиційної організації у відповідність із сучасними ергономічними, функціонально-типологічними, технологічними та ін. вимогами.

16

Основою функціонального процесу в інтер'єрі, його активними складовими є організований рух і сприйняття людини. Процеси руху, сприйняття є своєрідним стимулом, що породжує формоутворення, повідомляє йому початковий імпульс. Проблеми організації руху і сприйняття в інтер'єрі охоплюють всі аспекти композиції. Ці процеси зв'язані з технологічною схемою архітектурного рішення, просторово-тимчасовою характеристикою композиції і проблемою архітектурного образу. Розкриття змісту процесів руху і сприйняття людини в архітектурному середовищі послужило основою методики цілеспрямованого проектування інтер'єрів громадських будинків.

У ході дослідження було виявлено, що житлове середовище являє собою складну ієрархічну систему «ЛЮДИНА-УСТАТКУВАННЯ-СЕРЕДОВИЩЕ» (Л-У-С). Досліджено значення засобів і методів ергономіки в сучасному проектуванні та удосконалюванні інтер’єрного середовища; виявлені особливості ергономічного забезпечення якості внутрішнього інтер’єрного простору; сформульовані ергономічні критерії оцінки якості середовища; розроблені рекомендації з рішення проектних задач на основі ергономічних критеріїв якості.

Запропонована методика дозволяє раціонально, ефективно використовувати: творчі сили архітектора, допомагає уникнути помилки і випадкові недоцільні рішення; фізичну енергію споживачів у результаті упорядкованості технологічної схеми архітектурно-планувального рішення; психологічну енергію споживача за рахунок створення легко сприйманої структури, упорядкованості композиції і гармонізації сприйняття; матеріали і капіталовкладення за рахунок добору необхідної кількості засобів архітектурної виразності і синтезу мистецтв, достатніх для досягнення запрограмованої емоційної напруги, психологічного впливу та образного змісту.

1. З’ясовано, що основним змістом концепції побудови сучасного інтер'єра громадського видовищного будинку є визнання формотворної ролі функ-ціонального процесу, що визначає поводження і сприйняття людини. Дослідження проблем, пов'язаних із проектуванням і аналізом інтер'єра громадського будинку, а також врахування кола соціально-психологічних критеріїв дозволили прийняти як робочу модель (стрижень подальшого дослідження) наступну конструкцію. Усе різноманіття побудови інтер'єра і форм його сприйняття досить продуктивно можна розглядати через призму двох основних типів поведінки людини: цілеспрямовано-екстрогенного і невимушеного інтрогенного. Обумовлені матеріально-практичною і художньо-естетичної потребою, ці форми поведінки в інтер'єрі визначають різний психологічний стан людини (потребу, увагу, установку і відношення до фактора часу) є основою сприйняття інтер'єра та організації його композиції.

2. Сформульовано ергономічні основи формування інтер’єрних просторів громадського видовищного будинку. Показано, що просторово-антропометричний фактор у формуванні інтер'єра видовищного будинку відіграє визначальну роль. Розглянуто психофізіологічні умови сприйняття і поведінки людини в інтер’єрних просторах. Показано роль факторів внутрішньої мотивації і роль уваги, установки і часу в сприйнятті інтер'єра. Розкриття формотворної ролі поведінки людини (її руху і сприйняття) в інтер'єрі проходить через дослідження психологічних факторів: потреби, уваги,

13

установки, орієнтації, сприйняття часу, образно-асоціативного уявлення і т.п. Ці психологічні ланки процесів руху і сприйняття визначають функціональний зв'язок між цільовим призначенням архітектурного середовища і її формою-композицією. Показано, що реакція на сприйняття інтер'єра обумовлена не тільки психологічними умовами і передумовами. У дослідженні закономірностей сприйняття інтер'єра і його формоутворення необхідно враховувати і психофізіологічні особливості зорової системи.

3. З’ясовано, що естетична реакція від сприйняття інтер'єра обумовлена у значній мірі психологічними умовами і передумовами. З іншого боку, для виникнення естетичного почуття необхідно враховувати фізіологічні особливості зорової системи. Умовний розгляд сприйняття інтер'єра на сенсорному (фізіологічному) і перцептивному (психологічному) рівнях служить методом аналізу взаємодії людини з інтер'єром на різних зрізах об'єктивності, розглянутого змісту і допомагає розділити групи задач, пов’язаних з організацією естетичного сприйняття інтер'єра і його формоутворенням.

4. Показано, що уявлення про архітектурну форму інтер'єра поширюються у процесі дослідження закономірностей сприйняття просторово-часових влас-тивостей композиції. Архітектурний простір інтер'єра, сприймається людиною неадекватно, реально існуючому. Відчуття простору зв'язане з психологічними особливостями людини (сполучення просторових вражень у часі, залежність перцептивного часу від цільової настанови сприйняття, кількості і змісту інформації в архітектурній формі і т.д.).

5. Дослідження показало, що роль процесу руху і сприйняття в інтер'єрі громадського будинку найбільше рельєфно прослідковується в трьох основних аспектах:

- у розкритті матеріально-утилітарної основи композиції (кінетики функціонального процесу), обумовленої цілеспрямованою потребою в умовах навмисної уваги і дефіциту часу сприйняття;

- у виявленні принципів упорядкованості композиції і гармонізації естетичного сприйняття за рахунок усунення напруги уваги і відчуття нудьги від монотонності навколишнього середовища;

- у розкритті закономірностей побудови архітектурного образу за принципом діалектичної єдності ідейно-художнього призначення інтер'єра і структури композиційної побудови.

6. Визначено, що цілеспрямована активність в інтер'єрі викликана практичною потребою. При її реалізації суб'єкт поводиться активно, сам «відшукує» об'єкт, який його цікавить. Цілеспрямований рух в інтер'єрах відбувається, звичайно, в умовах дефіциту часу й обумовлений бажанням скоріше досягти практичної мети, тому тут економія сил і енергії споживачів є неодмінною умовою. Організація цілеспрямованого руху в інтер'єрі пов'язана з наступними основними проблемами архітектурної композиції:

- технологічна упорядкованість архітектурно-планувальної структури;

14

- упорядкованість архітектурної композиції через структурність і цілісність побудови;

- єдність у взаємодії часу сприйняття й інформаційної ємності композиції;

- полегшення орієнтації прийомами архітектурної побудови.

7. Технологічна упорядкованість архітектурно-планувальної структури пов'язана з вирішенням наступних задач:

- диференціацією архітектурно-планувальної структури інтер'єра та площі;

- визначенням кількості джерел цілеспрямованого руху;

- розкриття якості і кількості обов'язкових і бажаних зв'язків між функціональними одиницями;

- об'єднанням і диференціацією функціональних зон за ступенем і характером їхньої сумісності (функціональної, гігієнічної і психологічної);

- упорядкуванням взаємодії функціональних одиниць у почасовій послідовності.

8. Для орієнтації в інтер'єрі цілеспрямованого руху необхідно:

- диференціювати функціональні зони (відокремити зони утилітарного руху від прогулянкового);

- регламентувати відстані між основними функціональними ділянками;

- вибрати прямолінійний графік руху, домогтися простоти і ясності архітектурно-планувального рішення;

- регламентувати інформаційну ємність і насиченість композиційних засобів, використовувати прості архітектурні форми, метричні членування простору, що полегшують відлік наступного руху;

- візуально розкрити і розмістити в поле взаємного бачення комунікаційні вузли (головний вхід, прорізи суміжних приміщень, проходи і т.п.), що підхоплюють «естафету» руху до центру композиції інтер'єра;

- усунути елементи, що дезорієнтують, (помилкові двері, тупикові проходи і т.п.), необґрунтовані спуски-підйоми;

- особливу увагу приділити розташуванню сходів, що активно орієнтують і «фокусують» потоки руху людей.

9. З’ясовано, що якість проектних рішень громадських видовищних будинків або їхніх частин повинна визначатися комплексом вимог, які визначають умови комфортного існування в ньому людини. Цей комплекс вимог (функціональних, технічних, економічних, архітектурно-художніх та ін.) визначає значно більший діапазон показників, ніж ті, котрі сформульовані у нормативних документах. Показано, що метою оцінки ергономічних показників якості є визначення їх відповідності ергономічним вимогам і встановлення рівня ергономічності об'єкта. Оцінка проводиться за допомогою порівняння значень ергономічних показників якості об'єкта з їхніми базовими значеннями. Ергономічні вимоги визначаються властивостями людини і характеристиками середовища використання і ставляться до об'єкта оцінки з метою оптимізації взаємодії людини з даним об'єктом.

15

Публікації автора:

1. Мироненко В.П., Скороходова А.В. Художньо-композиційні особливості формування інтер'єрних просторів// Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті: Зб. ст. – Харків: ХДАДМ, 2000.-№4-5. - С. 15І-153.

2. Скороходова А.В. Сучасні проблеми формування інтер'єрних просторів // Вісник харківської державної академії дизайну і мистецтва: Зб. ст. – Харків: ХДАДМ, 2001.- №4. - С.148-152.

3. Скороходова А.В Особливості сприйняття інтер'єрних просторів// Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті: Зб. ст. – Харків: ХДАДМ, 2000. - №6., 2001. - №1.- С.16-21.

4. Мироненко В.П., Скороходова А.В. Інформаційно-комунікативна роль реклами// Науковий вісник України: Зб. ст. – Харків: ХДТУБА, 2002. - №20. - С.20-24.

5. Скороходова А.В Синтез художніх засобів при формуванні інтер'єра// Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті: Зб. ст. – Харків, ХДАДМ, 2003. - №3-4., 2004. - №1-2. - С.3-4.

6. Скороходова А.В. Людина і простір. Психологічний підхід// Вісник хар-ківської державної академії дизайну і мистецтва: Зб. ст. – Харків, ХДАДМ, 2004. - №2. - С.99-102.

7. Скороходова А.В. Синтез художніх засобів при формуванні інтер'єра// Вісник харківської державної академії дизайну і мистецтва: Зб. ст. – Харків, ХДАДМ, 2001. - №4., 2003. - №3-4., 2004. - №2. - С.3-4.

8.Скороходова А.В., Мироненко В.П. Засоби візуальної комунікації у міському середовищі// Дизайн , реклама образотворче мистецтво: Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції „Сучасні інновації в освіті та проблеми їхнього практичного впровадження”, 15-16 квітня 2004р.: Зб. ст. – Полтава, 2004. – том №6. - С.51-54.