Анотація до роботи:

Каліщук О.А. Ендоскопічне лікування міхурово-сечовідного рефлюкса у дітей з нейрогенними дисфункціями сечового міхура. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.06.- урологія.- Інститут урології АМН України, Київ, 2006.

У дисертації доведено, що наявність нейрогенної гіперрефлекторної дисфункції сечового міхура у хворих з МСР збільшує у 1,5 рази частоту виникнення пієлонефрита, ускладнює його клінічний перебіг та прискорює глибокі анатомо-функціональні зміни нирки в порівнянні до хворих з МСР без порушення функції сечового міхура. Дано патогенетичне обґрунтування зазначених ускладнень, а саме: наявність постійно інтермітуючої інтралюмінарної ниркової гіпертензії в фазі наповнення (”спокою”) сечового міхура. Розроблено новий метод субуретеральної імплантації біологічно нейтральних субстанцій. Вперше визначені в часі динаміка, послідовність і ступінь відновлення функціонального стану нирок і сечових шляхів після ендовезікального лікування МСР у дітей з нейрогенними дисфункціями сечового міхура в залежності від використання різних пластичних матеріалів. Розроблені абсолютні і відносні показання до ендовезікального лікування МСР. Створена методика кількісної бальної оцінки результатів ендоскопічного лікування МСР у дітей з нейрогенними дисфункціями сечового міхура, яке застосовується в процесі розробленого нового напрямку комплексного лікування і при визначенні кінцевого результату лікування. Запропоновано патогенетичний напрямок лікування МСР у дітей з нейрогенними дисфункціями сечового міхура, який ґрунтується на створенні ендоскопічного антирефлюксного механізму на тлі тривалого використання фармакологічних і фізіотерапевтичних чинників, спрямованих на нормалізацію резервуарної функції сечового міхура.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі щодо покращення якості ендоскопічного лікування МСР у дітей з нейрогенною дисфункцією сечового міхура, враховуючи ступінь МСР, анатомо-функціональний стан верхніх та нижніх сечових шляхів, біологічне чи синтетичне походження пластичного матеріалу, наявність запальних процесів і вираженість дисфункції сечового міхура.

1. Нейрогенні дисфункції сечового міхура у хворих з МСР мають місце в 48,6 % випадків, пієлонефрит - 77 %, цистит - в 32 % випадків.

2. Зростання індекса резистентності внутришньониркових артерій (0,62±0,05 проти 0,71±0,005) та вповільнення ефективного плазмотоку (з 509,9 ± 38,5мл/хв до 387,0±7,2 мл/хв) є основними і найбільш інформативними показниками ступеня порушення функціонального стану нирки при МСР у дітей з НДСМ і прямопропорційно залежать від наявності дисфункції сечового міхура, що діагностується при проведенні уродинамічного теста.

3. У хворих з МСР в поєднанні з НДСМ пошкодження тубулярного апарата паренхіми нирки характеризується різним ступенем зростання активності реноспецифічних ензимів (N-ацетил--D-глюкозамінідази, -галактозидази, ізофермент В НАГ), серед яких найбільш виражену інформативність має ізофермент В НАГ, показники якого знаходяться в прямій залежності від глибини пошкодження тубулярного апарата у хворих з МСР, що поєднується з дисфункцією сечового міхура вищий, ніж у хворих без порушень функції сечового міхура (29,54±2,35 мкмоль/год проти 14,85±1,03 мкмоль/год).

4. Тривалість антирефлюксного ефекту після ендовезікальної імплантації пластичного матеріалу знаходиться в прямій залежності від його виду та введеної кількості, анатомо-функціонального стану вічка сечовода, віку пацієнта. Віддалені результати (через рік) після однократного введення препарату слідуючі: Аутокров - хороший – 52,0%, задовільний – 5,0%, незадовільний – 43,0%; Колаген - хороший – 35,0%, задовільний – 28,0%, незадовільний – 37,0%; ПАГ ”Інтерфал” - хороший 49,0%, задовільний – 25,0%, незадовільний – 26,0%; ПАГ “Естеформ” - хороший - 58,0%, задовільний – 26,0%, незадовільний – 16,0%.

5. Антирефлюксний механізм після імплантації синтетичних субстанцій (поліакріламідні гелі) формується завдяки їх значній густині та незначній реабсорбції з формуванням капсули навколо болюса. Після введення біологічних препаратів (аутокров, колаген) антирефлюксний механізм виникає за рахунок місцевого розвитку сполучної тканини та фіксації сегменту сечовода.

6. Абсолютними показаннями до ендоскопічного лікування слід вважати МСР I та II ступеня у дітей раннього віку (4 місяці – 6 років) при відсутності деформації вічка за умов: а) відсутності позитивного результата комплексного консервативного лікування впродовж 1-2 років, якщо за вказаний період не спостерігалося загострень пієлонефрита; б) часті (2 і більше разів) загострення пієлонефрита впродовж 6 місяців консервативного лікування.

7. Відносними показаннями до ендоскопічного лікування є МСР III-IV ступеня у хворих з частими загостреннями пієлонефрита, як етап підготовки до хірургічного лікування, а також ліквідація МСР у хворих після неефективної антирефлюксної операції за умови відсутності рубцевої деформації вічка.

8. Обов’язковою складовою підвищення ефективності ендоскопічної корекції МСР у хворих з нейрогенними дисфункціями сечового міхура є застосування тривалого циклічного комплексу лікувальних заходів, спрямованих на стабілізацію нормальної функції сечового міхура (препарати направленої медіаторної дії, електростимуляція) та на ліквідацію вторинних запальних процесів – пієлонефрита і цистита.