Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Мистецтвознавство / Музичне мистецтво


Приходько Ігор Михайлович. Елементарний контрапункт в теорії строгого стилю : Дис... канд. наук: 17.00.03 - 2007.



Анотація до роботи:

Приходько І.М. Елементарний контрапункт в теорії строгого стиля. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.03 - Музичне мистецтво. - Харківський державний університет мистецтв ім. І.П. Котляревського, 2007.

Дисертація присвячена проблемі осмислення шенкеріанської дидактики елементарного контрапункту на базі інтонаційної теорії. Вживання принципу взаємозв’язку тривалості і висоти дозволило перетворити концептуальну структуру елементарного контрапункту, систематизувати мелодичні і лінеарні фігури як елементи інтонаційного словника строгого стилю. Шляхом аналізу фігур строгого стилю встановлено, що із зменшенням тривалості зростає здатність ноти утворювати дискорданс, але зменшується її мелодичний потенціал. Хроноструктурне дослідження локалізувало розрив між реальним і “шкільним” стилем на етапах консервації і канонізації вчення про поліфонію. Запропонована в роботі модель взаємодії прекомпозиційних засобів строгого стилю, яка охоплює на потенційному рівні гамут і метричну спорідненість, на рівні актуалізації мелодичні фігури і метричні прогресії (лінійний шар), лінеарні фігури і парну координацію (лінеарний шар).

У дисертації наведене вирішення наукової проблеми елементарного контрапункту в теорії строгого стилю шляхом осмислення шенкеріанської дидактики на базі інтонаційної теорії. Вживання положення про взаємозв’язок тривалості і висоти дозволило перетворити концептуальну структуру елементарного контрапункту таким чином, що його ядро склала теоретична модель прекомпозиційних засобів строгого стилю, а система ритмічних розрядів конкретизувала дану модель, представляючи мелодичні і лінеарні фігури як елементи інтонаційного словника строгого стилю.

1. Показано, що вживання терміна “елементарний контрапункт” дозволяє відновити позитивний зміст, вимитий у вітчизняній теорії з схожого, але не тотожного терміна “простий контрапункт”.

2. Відновлений історичний контекст, необхідний для ефективного функціонування елементарного контрапункту – поняття, терміна і концепції – у вітчизняній поліфонічній теорії.

3. Пояснено, що розрив між “шкільним” і реальним строгим стилем обумовлений логікою історичного розвитку теорії. Побудована хроноструктурна модель історичного розвитку теорії строгого стилю, яка локалізувала даний розрив на етапах консервації і канонізації дидактики.

4. Внаслідок осмислення шенкеріанської дидактики елементарного контрапункту на базі інтонаційної теорії побудована модель взаємодій висоти і тривалості як прекомпозиційних засобів строгого стилю. Дана модель розрізняє глибинний потенційний рівень організації прекомпозиційних засобів строгого стилю і рівень актуалізації в його лінійному (мелодичному) і лінеарному аспектах.

5. На потенційному рівні організації прекомпозиційних засобів строгого стилю виявлені специфічні властивості гамута як особливого звукоряду, що не зводиться до суми церковних ладів, оскільки мелодичні і лінеарні функції висот – конструктивних елементів гамута – не потребують опосередковуючої дії модального ладу. Вказано на існування в метриці строгого стилю системи спорідненості тривалостей.

6. На основі систематизації мелодичних фігур строгого стилю встановлено, що в лінійному (мелодичному) аспекті рівня актуалізації із зменшенням тривалості зменшується мелодичний потенціал ноти і зростає вірогідність її участі в плавному русі. Закономірні відносини тривалостей на основі метричної спорідненості дозволили сформулювати принцип ритмічної прогресії, який регулює утворення мелодичної лінії.

7. Виявлено, що із зменшенням тривалості ноти в лінеарному аспекті збільшуються її можливості утворювати дискорданс на фоні більшої тривалості, ненормативні дискорданси між нотами малої тривалості описує сформульоване в роботі правило парної координації, яке уточнює правило Беллермана.

Систематизація мелодичних і лінеарних фігур відкриває перспективи дослідження риторики строгого стилю, де фігури мають, за висловом Ж. Женетта, “нульовий ступінь риторичності” і придатні для вираження найбільш піднесених почуттів, що втілені в церковній поліфонії епохи Відродження. Різноманітність в комбінуванні обмеженого числа фігур породжує особливий молитовний стан, нерозривно пов’язаний із сприйняттям музики строгого стилю.

Публікації автора:

1. Приходько И.М. Об историческом аспекте изучения музыкального языка // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти: Зб. наук. пр. Вип. 4. - Х., 1999. - С. 103-109.

2. Приходько И.М. Музыкальный язык как термин и структура // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти: Зб. наук. пр. Вип. 9. - К., 2002. - С. 163-168.

3. Приходько И.М. О двойном членении музыкального языка // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти: Зб. наук. пр. Вип. 13. - Х., 2004. - С. 62-71.

4. Приходько И.М. «Учение о цвете» и учение о контрапункте // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти: Зб. наук. пр. Вип. 16. - Х., 2005. - С. 43-50.