1. Проведеними теоретичними дослідженнями встановлено, що із 400 найбільших катастроф ХХ століття, більша половина належить паводкам, якими наносяться значні економічні, екологічні та соціальні збитки промисловості, сільському господарству і населенню планети. В Україні негативні наслідки паводків щорічно проявляються на 27% території, хоча найбільшої шкоди ці стихійні лиха спричиняють Карпатському регіону, який відносяться до одного із найбільш паводконебезпечних у Європі. 2. Враховуючи, що Карпатський регіон має велике значення для підвищення економічного потенціалу України, захист земель і об’єктів економіки регіону від паводків є загальнодержавною задачею, оскільки ігнорування вимог забезпечення природно-техногенної безпеки складає реальну загрозу економічній безпеці країни. Окрім цього, усі річки Закарпатської області відокремлені від водного басейну України Карпатським вододілом, течуть на захід і мають значний вплив на економіку країн Східної Європи, тому питання зарегулювання і безпечного пропуску паводків носить міжнародний характер. 3. Проведені дослідження свідчать, що паводки в Карпатах – це звичайні для цієї території природні явища, що повторюються на місцевих річках 3 – 8 разів на рік. Основними факторами, які їх спричинюють є: природні умови регіону, антропогенний вплив і нерегламентована господарська діяльність. 4. Проведені дослідження показали, що в Україні відсутній систематичний облік збитків. Однак, зібрані матеріали свідчать, що в Івано-Франківській області за період 1991 – 2005 рр. паводки нанесли збитків на суму 420,77 млн грн; Закарпатській області за період 1996 – 2002 рр. – 391,10 млн грн; Львівській області за період 1999 – 2007 рр. – 72,82 млн грн.; Чернівецькій області за період 2002 – 2006 рр. – 37,64 млн грн. 5. Встановлено, що розмір збитку, який наноситься паводком, залежить від висоти і швидкості підняття рівня води, площі затоплення, своєчасності його прогнозу, наявності і стану інженерних захисних споруд, від ступеню заселення і сільськогосподарського освоєння річкових долин і заплав. 6. За результатами проведеної економіко-екологічної оцінки збитків, втрат і витрат на ліквідацію наслідків паводків встановлено, що вони значно перевищують кошти, які необхідно виділяти на протипаводковий захист території. 7. Для захисту від паводків у Карпатському регіоні використовують такі інженерні споруди як: дамби обвалування, берегоукріплення, регулювання русел, руслові споруди, прокопи, водосховища, ставки, осушувальна мережа тощо. Однак, як свідчать результати нашого дослідження, ці споруди протипаводкового захисту за міцністю та надійністю є недостатніми, оскільки вони побудовані без достатнього наукового обґрунтування, значна частина з них – для вирішення локальних задач, тому вони не складають єдиного комплексу протипаводкового захисту. В результаті, мають місце переливи води через водозахисні дамби та їх руйнування, що спричиняє затоплення територій і нанесення великих економічних та екологічних збитків регіону. 8. Проведена оцінка існуючого стану протипаводкового захисту свідчить, що його рівень знижує недостатнє та нестабільне фінансування. Це породжує перманентну заборгованість за виконані роботи, перебої у їх проведенні, що в кінцевому підсумку призводить не тільки до невиконання запланованих заходів, а й знижує якість робіт та надійність захисних об’єктів. За таких умов екологічна ситуація у регіоні буде погіршуватись, що в свою чергу, призведе до ще більшого зростання економічних, екологічних і соціальних збитків. 9. Розроблена нами науково обґрунтована модель оцінки економіко-екологічної ефективності протипаводкових заходів за системним підходом при всебічному урахуванні місцевих умов дозволяє правильно визначити спосіб захисту й оптимізувати обсяги капіталовкладень у захисні споруди. 10. Для вирішення зростаючої проблеми захисту народногосподарських об’єктів від паводків, нами запропоновано економіко-екологічно обґрунтований комплекс інженерно-технічних, лісогосподарських, природоохоронних, сільськогосподарських та еколого-освітніх заходів стосовно гірських, передгірських і рівнинних поясів водозбірних басейнів регіону Карпат. 11. Удосконалена методика визначення обсягу протипаводкових заходів у частині вибору розрахункового відсотку ймовірності забезпечення паводку і визначення частки капіталовкладень кожної галузі дозволяє, на відміну від існуючих, враховувати вплив паводків і витрат на ліквідацію їх наслідків, локальний захист території та меліоративних заходів на поліпшення земель, обґрунтовувати економічну ефективність обсягів капіталовкладень у протипаводкові заходи. 12. Розвинена автором методика оцінки економіко-екологічної ефективності капітальних вкладень у протипаводкові інженерні споруди, дозволяє враховувати затрачені кошти на меліорацію земель та існуючі протипаводкові споруди, розраховані на захист від паводків більш високої ймовірності забезпечення і відповідно одержувані від них ефекти, а також ефект від попередження соціального збитку. 13. Існуючі математичні моделі для обчислення формування й ходу дощового стоку на річкових водозборах, які ґрунтуються на використанні даних спостережень стандартної гідрометеорологічної мережі, удосконалені автором внесенням відповідних поправок щодо трансформації, випаровування та інфільтрації дощової води, а також антропогенного впливу на басейн при формуванні паводкового стоку, дозволять на практиці завчасно оцінювати ситуацію та приймати оптимальні рішення, пов’язані з регулюванням паводку, і тим самим значно зменшити величину збитку від нього, а також зменшити параметри протипаводкових споруд, що у підсумку зменшить витрати на їх будівництво чи реконструкцію й підвищить їх економічну ефективність. 14. Розроблена методика оцінки економіко-екологічної ефективності протипаводкового захисту сільськогосподарських угідь дає змогу визначати й порівнювати економіко-екологічну ефективність різних варіантів капіталовкладень у будівництво захисних споруд на основі чистого доходу з метою вибору оптимального варіанту захисту, що в підсумку покращить використання існуючих сільськогосподарських угідь, підвищить їх економічну цінність і створить сприятливі умови для росту сільськогосподарського виробництва. |
