У роботі вирішена наукова задача розроблення теоретичних і практичних засад економічного оцінювання доцільності та ефективності трансформацій підприємств як основи для прийняття управлінських рішень і застосування механізмів регулювання у процесі трансформацій підприємств. Результати дослідження дозволяють зробити такі висновки: 1. Неодмінною умовою ефективності діяльності підприємств на ринку є постійний процес їх трансформацій. При плануванні стратегічного розвитку підприємств в умовах загострення конкуренції на українських ринках, з одного боку, та тривалою монополізацією багатьох ринків, з іншого, у практиці виникає необхідність прийняття управлінських рішень щодо вибору певних напрямків та видів трансформацій підприємств, які прагнуть покращити своє конкурентне становище. Узагальнення теоретичних і прикладних засад управління трансформаціями підприємств дає змогу стверджувати, що сьогоднішні ринкові трансформацій в Україні на макрорівні потребують належних економічно-організаційних змін на мікрорівні та розроблення науково-обґрунтованих підходів до управління трансформаціями. 2. Отримання бажаних економіко-соціальних результатів від трансформацій підприємств залежить від розробки таких механізмів, які б забезпечували адекватне економічне оцінювання та регулювання процесів трансформацій. Останнє викликано тим, що у процесі застосування економіко-організаційних змін на підприємствах виникають ситуації кардинальної зміни факторів та умов господарювання у масштабах держави та світової економіки, які призводять до неадекватності трансформацій новим умовам. 3. У сучасній науці управління виявлено суттєві розбіжності у поглядах багатьох дослідників на визначення самого поняття „трансформація підприємства”. Такий стан справ потребував розробки нових підходів до визначення трансформацій, використовуючи основні категорії менеджменту. У роботі вперше запропоновані підходи до визначення трансформацій підприємств на основі таких категорій, як бізнес-процеси та процес менеджменту, які дозволяють менеджерам, які займаються питаннями розвитку підприємств, чітко розрізняти у процесі управління такі поняття як загальна функція менеджменту „регулювання”, конкретна функція „управління організаційними змінами” та власне управління трансформацією підприємства. 4. Економічне оцінювання як основа для прийняття ефективних управлінських рішень та процес регулювання трансформацій підприємств потребували відповідно до запропонованого підходу до визначення трансформацій розроблення нових класифікацій трансформацій підприємств. Запропоновано класифікувати процеси трансформацій підприємств за напрямком, та видом. Такий підхід до класифікації дозволяє менеджерам відділів економічного планування застосовувати деталізований підхід до економічного оцінювання та регулювання процесів трансформацій. 5. Різні напрямки та види трансформацій підприємств у перші роки формування ринкових відносин в Україні були спрямовані на подолання основних недоліків підприємств у сферах маркетингу, збуту, фінансів тощо. На перший план менеджерам з розвитку та ризик-менеджерам слід ставити та враховувати недоліки в системі управління підприємствами, а вже на наступних етапах доцільно розглядати недоліки соціального та технологічного характеру: застарілі технології, зношеність техніки, низька кваліфікація виробничого персоналу тощо. 6. Трансформація підприємств часто розглядається в економічній літературі як спосіб подолання кризових явищ у економіці регіону, країни, світу. Такий підхід дослідниками аргументується власне спостереженням циклічності розвитку підприємницьких структур, ринку, галузі тощо. Трансформація у теорії та практиці часто розглядається у її зв’язку з моделями “життєвого циклу підприємства” та “життєвого циклу ринку або галузі”. Досвід діяльності провідних компаній світу свідчить, що трансформація підприємств притаманна для стадій перед спадом ринкової кон‘юнктури та стадій занепаду самого підприємства. Однак, таке трактування цього процесу у останні роки стало очевидно хибним, особливо у останні десятиліття. Дедалі зростаюча динамічність зовнішнього середовища вимагає від вищого керівництва підприємств постійного пристосування до змін, постійної та адекватної реакції на дії конкурентів та інших суб’єктів ринку. 7. При економічному оцінюванні трансформацій підприємств слід враховувати такий чинник як потенціал трансформацій, який може вимірюватися певним коефіцієнтом. При оцінюванні потенціалу трансформацій слід орієнтуватися на довготривалі прогнози та експертне оцінювання доцільності та результативності трансформацій. Важливе місце у економічному оцінюванні трансформацій займає оцінювання ймовірності банкрутства підприємства. Найбільш поширені методи такого оцінювання базуються на економетричних дискримінантних моделях. При виборі такої моделі фінансовим менеджерам слід враховувати доцільність її застосування в українських економічних умовах та намагатися поєднувати досвід такої оцінки в Україні та за кордоном. 8. Трансформація підприємств об’єктивно не є самодостатнім процесом і потребує певного втручання, застосування щодо себе певних методів управління тощо. Отже у цьому сенсі управління трансформацією доцільно розглядати як конкретну функцію менеджменту. Як відомо конкретні функції здійснюються управлінцями на основі п’яти загальних, серед яких планування, організування, мотивування, контролювання та регулювання. Постійний процес трансформацій підприємства є запорукою перспективного, довготривалого процвітання на ринку. 9. Регулювання процесу трансформацій не є самоціллю, а викликане об’єктивними економічними процесами, дедалі зростаючою динамікою цих процесів у світі бізнесу. Регулювання трансформаційних процесів є об’єктивною необхідністю у економічних реаліях української економіки перехідного періоду. Проаналізовані процеси макро- та мікроекономічних трансформацій з 1991 р. по даний час виявили значну кількість організаційно-економічних перетворень кризових підприємств, які у решті-решт зазнали невдач. Причиною були не лише економічні прорахунки, але й повна неготовність персоналу таких підприємств до постійної трансформації, саме так можна узагальнити підхід з позицій регулювання організаційно-економічних перетворень. 10. З комплексу розроблених у дисертації організаційно-економічних механізмів з регулювання трансформацій можна виокремити такі основні блоки, як: реструктуризація персоналу підприємств, застосування удосконалених механізмів корпоративного управління, застосування механізмів галузевого кооперування. На підставі принципів ранжування значення трансформаційних змін для діяльності підприємства сформовано узагальнену схему регулювання процесу трансформацій підприємства лісопромислового комплексу України. Розроблені методичні підходи рекомендуються Агентству з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій, а також Фонду державного майна України для формування планів реструктуризації підприємств та об’єднань у процесі приватизації та корпоратизації державних підприємств. | 