Результатом дослідження є теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, пов’язаного із ефективністю економіки молочного скотарства та розвитком його в умовах ринку. На основі узагальнення наукових матеріалів дослідження зроблені такі висновки. 1. Проведені дослідження стану виробництва молока в Україні та зоні Полісся свідчать, що станом на 1 січня 2008 року чисельність поголів’я корів по всіх категоріях господарств в Україні становить 3,1 млн.голів (проти 5,0 млн.голів у 2000 році); за 2007 рік вироблено молока 12,3 млн.т (проти 12,7 млн. т); середньорічний надій молока у сільськогосподарських підприємствах від однієї корови становив 3293 кг (проти 2359 кг у 2000 році); рівень збитковості галузі становить 3,7 % (проти 6,0 %); споживається молока та молокопродуктів однією особою 234,7 кг (проти 199,1 кг); вироблено молока на одну особу 284,0 кг (проти 257,4 кг); 82,2 % молока виробляється господарствами населення (проти 71,0 %). В зоні Полісся поголів’я корів на 1 січня 2008 року – 1092,4 тис.голів або 34,8 % рівня України; вироблено молока за 2007 рік 3949,1 тис.тонн (32,2 %); середньорічний надій на 1 корову – 3357 кг (91,9 %); вироблено молока на 1 особу – 444,2 кг (156,4 %); 87,7 % молока виробляється в господарствах населення (проти 82,2 % по Україні). Згідно з вимогами Світової Організації Торгівлі, членом якої є Україна, на переробку повинно надходити молоко із ферм з поголів’ям не менше 15 корів та за умов машинного доїння. 2. У дисертаційній роботі запропоновано під визначенням «технологія виробництва молока» розуміти комплекс узгоджених взаємопов’язаних економічних, управлінських, технологічних, соціальних та екологічних прийомів від прийняття рішення щодо виробництва молока до отримання певної кількості та відповідної якості продукції. Також в літературі необхідно розмежовувати систему утримання та спосіб утримання корів. Отже, існують такі системи утримання: цілорічно стійлова, стійлово-пасовищна та стійлово-табірна або комбінована. Способи утримання тварин бувають прив’язний та безприв’язний. 3. Стійлово-пасовищна система утримання молочної худоби має такі переваги порівняно зі стійловою: зменшений розмір витрат на корми, на пально-мастильні матеріали, на електроенергію та на інші матеріали. Недоліком стійлово-пасовищної системи утримання корів є втрати зелених кормів за поживністю через витоптування під час випасання худоби у розмірі 27-31 %, у зв’язку з чим суттєво знижується об’єм виробництва молока з розрахунку на одиницю кормової площі порівняно з іншими системами утримання корів. Так, при стійловій системі вихід молока з розрахунку на 100 га кормової площі становить 202,5 тонн (100 %), при комбінованій – 169,5 тонн (83,7 %), тоді при стійлово-пасовищній – 160,3 тонни (79,2 %). До того ж, трудомісткість 1 ц молока при пасовищному утриманні корів у літній період є найбільшою – 3,30 люд.-год. на 1 ц, проти 2,48 та 2,78 (на 24,8 та 15,8 % менше) при стійловій та комбінованій системах. 4. Головними критеріями ефективності виробництва молока є обсяг продукції та розмір (маса) прибутку з розрахунку на 100 га кормової площі. При аналізі ефективності використання кормових ресурсів встановлено, що собівартість 1 ц корм.од при стійлово-пасовищній системі виробництва молока є найменшою – 82,45 грн., проти 92,18 (на 11,8 % більше) при стійловій та 89,67 (на 8,8 % більше) комбінованій системах утримання корів. Також встановлено, що використання зелених кормів, згодованих з пасовищ різного виду, тобто стійлово-пасовищна система утримання корів на 10,6 % економніша з витрат на корми за стійлову та на 8,1 % – за комбіновану системи. 5. Затрати праці на 1 ц молока при цілорічній системі утримання тварин у межах ферми (стійловій) зі сучасним обладнанням та устаткуванням становитимуть 2,48 люд.-год, проти 3,30 (більше на 33,1 %) при стійлово-пасовищній та 2,78 (більше на 12,1 %) – при комбінованій системах. Енергетичний еквівалент по трудових ресурсах (МДж на 1 люд.-год) диференційовано за професійними групами сільськогосподарських працівників: від 67,0 МДж працівників вищого рангу до 32,7 МДж – нижчого рангу. 6. За використанням пально-мастильних матеріалів саме комбінована система (в літній період тварини утримують у літніх таборах і годівлю частково здійснюють з годівниць, частково – безпосередньо з пасовищ) є найменш затратною: 1,57 кг на 1 ц молока, проти 1,74 (більше на 10,8 %) при стійлово-пасовищній та 1,86 (більше на 18,5 %) – при стійловій системах утримання молочної худоби. За рахунок майже відсутності витрат електроенергії при пасовищному утриманні тварин у літній період, стійлово-пасовищна система за рік дає економію майже 31 % вказаного енергоносія, порівняно з іншими двома системами: 7,63 кВт.год на 1 ц молока, проти 11,04 кВт.год та 10,96 кВт.год – відповідно при стійловій та комбінованій системах. 7. Ефективніше використовуються основні засоби виробництва при комбінованому способі утримання молочної худоби. За рахунок оптимального поєднання використання енергії тварин при годівлі та механізації й автоматизації при доїнні витрати становитимуть 21,93 грн. на 1 ц молока, що на 9-15 % менше порівняно з іншими двома системами. Витрати інших ресурсів виробництва (ветобслуговування, штучне запліднення, інші матеріальні витрати, загальновиробничі тощо), в структурі собівартості в сумі не перевищують 10 %, тому суттєвого впливу на розмір сукупних витрат не мають. 8. Згідно «Комплексної програми підтримки розвитку українського села на період до 2015 року» пріоритетом є розвиток великотоварного конкурентоспроможного виробництва продукції тваринництва. Результатами дослідження ефективності (економічної та енергетичної) виробництва молока встановлено, що системою утримання корів, при якій максимальний вихід економічного та енергетичного ефекту з розрахунку на 100 га кормової площі в природнокліматичних та економічних умовах зони Полісся є стійлова система утримання молочної худоби з максимальним використанням у літній (пасовищний) період зеленої маси сіяних бобово-злакових сумішей багаторічних трав, згодованої з годівниць. Це дозволить мати 221 тонну молока, 133 тис. грн прибутку на 611 ГДж енергетичної цінності молока з розрахунку на 100 га кормової площі. 9. Пасовищна система утримання худоби може використовуватися при виробництві різних видів м’яса, виробництва вовни та утриманні молочних корів у сухостійний період. При виробництві ж молока доцільним є обслуговування та утримання високопродуктивних корів в межах ферми, оскільки пасовищна система утримання молочних корів має істотний недолік – втрати майже третини зелених кормів від витоптування. Другий недолік – організаційні труднощі і складнощі системи при забезпеченні високопродуктивних тварин водою та здійсненні процесу доїння. Таким чином, вказані недоліки пасовищного утримання корів у літній період зводять нанівець усі її численні переваги, оскільки вихід продукції та загальний розмір прибутку з розрахунку на 100 га кормової площі при даній системі є мінімальними. 10. Основними технологічними процесами літнього утримання корів є годівля (58,1-69,0 % сукупних витрат на 1 ц молока), доїння (17,0-26,4 %), при стійловій системі прибирання гною (3,1-3,5 %) та розкидання підстилки (2,0-2,3 %) та при пасовищній системі водопостачання (4,3-4,9 %). Отже, в літній період основним резервом економії грошових коштів та енергії ресурсів виробництва є: під час годівлі використання стовідсотково (крім концентрованих) більш дешевих зелених кормів з годівниць, що одночасно зменшує потреби у кормовій площі для їх виробництва; під час доїння використання сучасної доїльної зали в межах ферми, що зменшує додаткові витрати на пально-мастильні матеріали, на оплату праці, на утримання та використання додаткових основних засобів виробництва та на інші ресурси як при пасовищному утриманні тварин з доїнням в польових умовах; задоволення тварин та технологічних потреб водою повинно здійснюватися тільки за допомогою водогіну в межах ферми, що майже у 7 разів зменшує витрати грошових коштів та енергії порівняно з утримання тварин на пасовищі; контрольоване прибирання гною та його концентрація в межах ферми дозволяє раціональніше використовувати побічну продукцію молочного стада. 11. В умовах недостатнього фінансового забезпечення сільськогосподарських виробників, перспективним на перші 10-15 років повинно стати комбіноване використання зелених кормів: згодовування як з годівниць так і безпосередньо з пасовищ різного виду (за умови достатнього забезпечення виробника земельними ресурсами). Це дасть змогу одержати найдешевші корми і отримати на кожний центнер молока додаткові 11,9 % прибутку порівняно зі згодовуванням зелених та інших кормів з годівниць. Поступове переведення природних пасовищ у культурні дасть можливість отримати до 71 % більше молока з розрахунку на 100 га кормової площі. Зазначені напрями використання матеріальних, трудових та особливо земельних ресурсів дозволять, по-перше, виробництво молока зробити більш прибутковим; по-друге, ефективніше використати земельний ресурс країни; по-третє, тим самим виробляти якісну та конкурентоспроможну на зовнішньому ринку продукцію молочного скотарства як зони Полісся, так і країни в цілому. |
