Анотація до роботи:

Юрченко Л.І. Екологічна культура як системотворчий чинник екологічної безпеки. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.04 – філософська антропологія, філософія культури. – Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди. – Харків, 2009.

У дисертації досліджується феномен екологічної культури у широкому діапазоні теоретичних та практичних виявів, а також особливості його генези та формування як чинника становлення екологічної безпеки суспільства. Визначено складові екологічної культури, параметри, рівні її розвитку. Основний акцент робиться на значенні екологічної культури в розбудові екологічної та, в кінцевому підсумку, національної безпеки держави. У зв’язку з цим проаналізовано основні методологічні підходи в дослідженні екологічної безпеки, здійснено її концептуалізацію, розробку методів оцінювання та визначення місця в національній безпеці України. З огляду на міждисциплінарний характер екологічних проблем, в роботі запропоновано стратегію екологічної безпеки соціально-економічного розвитку держави, реалізацію взаємозалежностей екологічної культури і екологічної безпеки в екологічній політиці, методологічні та теоретичні аспекти екологічної освіти і виховання. Розроблено і апробовано авторські моделі формування екологічної свідомості в процесі професійної підготовки фахівців, результати впроваджено в практику вищої та післядипломної екологічної освіти.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі комплексного і системного вивчення екологічної культури та зумовленої нею екологічної безпеки із врахуванням їхніх людських вимірів. Розроблена у дисертації філософсько-антропологічна концепція екологічної культури як основи екологічної безпеки підтверджує евристичну плідність розгортання нового напряму екологічних досліджень – екологічної антропології.

1. Екологічна культура обумовлює відповідність соціальної діяльності і законів природної цілісності, зокрема, відповідність людської активності і такої якості природного середовища, як його життєпридатність. Наука, техніка, технологія в полі екологічної культури є специфічними способами самовизначення людського буття у його взаємозв’язку з природою в процесі суспільно-історичної практики.

Регулятором екологічної культури виступає екологічна свідомість, а інструментом формування екологічної свідомості є екологічні цінності, історично обумовлені форми зацікавлено діяльного ставлення суб’єктів до об’єктів природи. Екологічна етика створює моральні бар’єри у суспільстві, що забороняють певні дії стосовно природи; передбачає критичне тестування природоохорони на людиновимірність, духовність; виступає свого роду засобом з’ясування абсолютно нових, на перший погляд незрозумілих і непередбачуваних екологічних ситуацій. Екологічна естетика виробляє норми, що відповідають категорії прекрасного у філософській естетиці. Синтез позитивного природоохоронного етнічного досвіду з досвідом реальних перетворень життя визначає якість екологічної культури.

2. Основою інституалізації екологічної культури є її процесуальне (діяльнісне) буття. Рівні екологічної культури або її стан на різних етапах розвитку суспільства найбільш очевидно проявляються у феномені природокористування. В результаті аналізу та дослідження виділяються чотири основні рівні екологічної культури, що відповідають привласнюючому, продукуючому, інноваційному, інформаційному природокористуванню.

3. Першою, найбільш загальною основою дослідження екологічної безпеки, є філософсько-антропологічний підхід. Оцінка екологічної безпеки регіону може бути як якісною, у вигляді оціночної класифікації систем, так і з використанням кількісних показників, які інтегрують критерії екологічної безпеки із урахуванням їхніх антропологічних вимірів: співвідношення теплозабезпеченості і зволоження регіону, демографічні, господарські і соціально-медичні показники, зокрема, щільність населення, стан грунтів, захворюваність населення, тривалість життя, дитяча смертність.

4. Визначено форми загроз феномену екологічної безпеки, тобто різновиди і різноманітні прояви екологічної небезпеки в конкретних умовах. В кожному випадку екологічна небезпека обумовлюється загальними техніко-економічними параметрами системи споживання природних ресурсів і конкретними формами цього привласнення в даному соціально-природному просторі.

5. Передумовою формування теорії екологічної безпеки є загальна теорія безпеки, зокрема національної безпеки. Проте теорію національної безпеки не слід розуміти як універсальну, що розглядає всі види безпек і виробляє єдині принципи захисту в будь-якій сфері суспільного життя. Екологічна безпека розглядається не як складова системи безпеки суспільства, а як інтегратор, здатний, з одного боку, консолідувати суспільство, а з іншого – створити безпечну основу його сталого розвитку.

6. Насильницьке перероблення синергетичної біосферної системи може викликати катастрофічні наслідки для самої людини. Неминучі певні обмеження діяльності, орієнтовані на вибір таких можливих сценаріїв зміни світу, у яких забезпечуються стратегії виживання. Ці обмеження накладаються не тільки об’єктивними знаннями про можливі лінії розвитку об’єктів, але і ціннісними структурами, розумінням добра, краси, самоцінності людського життя, врешті-решт екологічною культурою. В світлі екологічної безпеки моральний бік науки, незалежно від її національного, державного, релігійного чи філософського прояву, стає для вченого засадничо важливим, породжує необхідність синтезу знань і етичних цінностей.

7. У розробці довготривалої політики створення екологічної безпеки в Україні визначено етапи її реалізації в тісному взаємозв’язку з соціально-економічним і людським розвитком. На першому нинішньому етапі, в умовах економічної кризи, коли спостерігається спад виробництва і відчувається дефіцит для країни життєвонеобхідного, екологічна політика в основному повинна грунтуватися на принципі «не нашкодь». Важливо хоча б припинити процес подальшого руйнування не тільки природних комплексів, а і природного потенціалу людини. Основним змістом другого етапу є впровадження природоуправлінських і природовідновлюваних проектів, зокрема проектів з відновлення природного потенціалу людини. Третій етап охоплює період післякризового відновлення і сталого розвитку, змістом якого стає відновлення природного середовища, екологічна реконструкція та інтенсифікація діяльності з розвитку природного потенціалу людини. Характеристика різних видів екологічної політики дає можливість обгрунтувати доцільність для України такої моделі екологічної політики, що базується на екологічному законодавстві та інституціоналізмі. Ця модель вимагає відповідного рівня екологічної культури як передумови розвитку громадянського суспільства в нашій країні і його окремих інститутів.

8. Дослідження та узагальнення політико-правових основ природокористування та природоохоронної діяльності свідчать, що до багатьох ознак цивілізованої держави треба додати ще одну, а саме: соціальна і демократична правова держава має стати також і державою екологічною. Цьому сприятиме формування екомережі України, що є вагомим політичним актом, спрямованим на забезпечення дійсних основних прав людини, зокрема права кожного громадянина на сприятливе для життя довкілля. Цей процес прискорить інтеграцію України у європейський простір, зробить її міцнішою і тіснішою, оскільки ґрунтується на органічній включеності України в сучасну Європу в усіх контекстах, не тільки політичних та економічних, але й ландшафтно-екологічних та еколого-антропологічних.

9. Екологічна безпека як інтегруюча складова національної безпеки залежить від грунтовності знань про природу і дій, спрямованих на збереження і поліпшення навколишнього природного середовища шляхом розумного втручання, а не руйнування його в процесі нераціонального використання. Це в загальному підсумку залежить від рівня екологічної культури. З тези, що суспільство сталого розвитку може функціонувати тільки на базі суттєво відмінних від сучасних споживацьких інтересів і мотивацій діяльності, випливає нагальна необхідність формування нових уявлень про доцільність людських потреб і можливостей їх задоволення, яка може бути реалізована засобами екологічних освіти та виховання.

10. В результаті дослідження умов і стану екологічної освіти і виховання в Україні запропоновано комплексний підхід інформаційного забезпечення неперервної екологічної совіти, який може бути реалізованим на чотирьох рівнях (всезагальному, шкільному, вузівському, спеціальному) і за трьома напрямами (пізнавальним, моніторингово-інформаційним, заповідним). Специфіка такого підходу базується на принципі «випереджаючого відображення», тобто у свідомості людини має відбуватися постійна оцінка можливих наслідків втручання в природу як безпосередніх, так і віддалених у часі. Автор вважає, що в сучасних умовах розширення меж бачення у філософії та теорії екологічної освіти є основою зрушень в організації та оновленні змісту всіх рівнів освіти з новими якісними ефектами гуманізації, екологізації в суспільній психології та суспільній ідеології в Україні.

11. В роботі констатується, що екологічна освіта та виховання – складна філософсько-світоглядна, соціально-економічна та психолого-педагогічна проблема, змістом якої є формування розуміння сучасних екологічних проблем, виховання відповідальності за стан довкілля, оволодіння навичками етичної поведінки в природі, що підтверджено результами досліджень стану екологічної освіти та формування екологічної свідомості серед студентів.

Публікації автора:

Монографія

1. Юрченко Л.І. Екологічна культура в контексті екологічної безпеки: Монографія / Л.І. Юрченко. – К.: Вид. ПАРАПАН, 2008. – 296 с.

Статті в наукових фахових виданнях

2. Юрченко Л.І. Екологічна культура як невід’ємна частина сталого розвитку суспільства / Л.І. Юрченко // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, педагогіка, психологія. – Харків: ХВУ, 2002. – Вип. ХІІІ. – С. 119–123.

3. Юрченко Л.І. Військові аспекти впливу на біосферу. Соціально-філософський аналіз / Л.І. Юрченко // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, педагогіка, психологія. – Харків: ХВУ, 2002. – Вип. ХІV. – С. 82–87.

4. Юрченко Л.І. Методологічні підходи в дослідженнях екологічної небезпеки / Л.І. Юрченко // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, педагогіка, психологія. – Харків: ХВУ, 2002. – Вип. ХV. – С. 58–63.

5. Юрченко Л.І. Екологічна безпека як предмет комплексного наукового дослідження / Л.І. Юрченко //Науковий вісник. Серія «Філософія» / Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди. – Харків: «ОВС», 2002. – Вип. 12. – С. 91–99.

6. Юрченко Л.І. Екологічне виховання та освіта як один із вирішальних факторів регулювання якості навколишнього середовища / Л.І. Юрченко // Філософські перипетії. Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. – 2002. - № 561. – С. 206–210.

7. Юрченко Л.І. Технологічний розвиток як передумова економічної, соціальної, та екологічної трансформації суспільства / Л.І. Юрченко // Філософські перипетії. Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. – 2003. - № 591. – С. 27–30.

8. Юрченко Л.І. Народонаселення, матеріальна та духовна культура як передумови формування екологічної ситуації / Л.І. Юрченко // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, психологія. – Харків: ХВУ, 2003. – Вип. 1 (16). – С. 88–94.

9. Юрченко Л.І. Екологічна безпека України в системі глобальних проблем суспільства / Л.І. Юрченко // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, психологія. – Харків: ХВУ, 2003. – Вип. 3 (18). – С. 88–97.

10. Юрченко Л.І. Методологічні основи ідентифікації типів екологічної небезпеки / Л.І. Юрченко // Вісник Національного технічного університету «ХПІ» / Збірник наукових праць. Тематичний випуск «Філософія». – Харків: НТУ «ХПІ», 2003. - № 2. – С. 145–149.

11. Юрченко Л.І. Новітні технології і екологічна безпека держави / Л.І.Юрченко //Науковий вісник. Серія «Філософія» / Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди. – Харків: «ОВС», 2004. – Вип. 16. – С. 64–71.

12. Юрченко Л.І. Норми і принципи екологічної етики / Л.І. Юрченко, С.О. Огієнко // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, психологія. – Харків: ХВУ, 2004. – Вип. 2 (20). – С. 133–145.

13. Юрченко Л.І. Екологічна естетика і екологічна культура / Л.І. Юрченко // Філософські перипетії. Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. – 2005. - № 654. – С. 82–88.

14. Юрченко Л.І. Відношення «людина-природа» в сучасних інтерпретаціях / Л.І. Юрченко // Практична філософія. – 2007. – № 1. – С. 85–93.

15. Юрченко Л.І. Формування екологічного світогляду в процесі освіти та виховання / Л.І. Юрченко // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Гол. ред. В. В. Лях. – Вип. 66. – К.: Український центр духовної культури, 2007. – С. 12–21.

16. Юрченко Л.І. Екологічна політика як врахування складних взаємин екологічної культури і екологічної безпеки / Л.І. Юрченко // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Гол. ред. В. В. Лях. – Вип. 70. – К., 2007. – С. 192–200.

17. Юрченко Л.І. Екологічна культура соціально-економічного розвитку / Л.І. Юрченко // Науковий вісник. Серія «Філософія»/ Харк. нац. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. – Харків: ХНПУ, 2008. – Вип. 28. – С. 94–103.

18. Юрченко Л. І. Екологічна естетика навколишнього середовища / Л.І. Юрченко // Науковий вісник. Серія «Філософія»/ Харк. нац. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. – Харків: ХНПУ, 2008. – Вип. 29. – С. 125–130.

19. Юрченко Л.І. Екологічна культура: сутність і необхідність для екологобезпечного розвитку / Л.І. Юрченко // Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. Серія «Теорія культури і філософія науки», 2008. – № 829, вип. 36. – С. 187–192.

20. Юрченко Л.І. Екологічна культура етносу / Л.І. Юрченко // Політологічний вісник. – К.: «ІНТАС», 2008. – вип. 38. – С.16–28.

21. Юрченко Л.І. Еколого-естетичне виховання як підстава формування екологічної культури / Л.І. Юрченко // Гуманітарний часопис: Збірник наукових праць. - Харків: ХАІ, 2008. – №4. – С.144–149.

22. Юрченко Л.І. Екологічні цінності в структурі екологічної свідомості й екологічної культури / Л.І. Юрченко // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Гол. ред. В. В. Лях. – Вип. 78. – К., 2009. – С. 229–237.

Інші статті і тези доповідей

23. Юрченко Л.І. Екологічна політика в соціально-економічному контексті / Л.І. Юрченко // Фінансово-кредитна діяльність: проблеми теорії та практики / Зб. наук. праць.–вип. 2(3), 2007. – С.115–121.

24. Юрченко Л.І. Рівень екологічної освіченості та екологічної свідомості студентів економічних спеціальностей / Л. І. Юрченко // Вісник університету банківської справи Національного банку України (м. Київ).– 2008. – №1. – С.140–144.

25. Юрченко Л. І. Взаємозв’язок навколишнього середовища і людини, суспільства та біосфери / Л.І. Юрченко // Вісник Харківського інституту соціального прогресу. Сер.: Екологія, техногенна безпека і соціальний прогрес. – 2002. – Вип.1–(2). – С. 388–394.

26. Юрченко Л.І. Оцінка екологічної безпеки: поняття, проблеми / Л.І. Юрченко // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв: Зб. наук. праць. за ред. Даниленка В.Я. – Харків: ХДАДМ, 2002. – № 12. – С. 26–35.

27. Юрченко Л.І. Аналіз та вдосконалення системи управління навколишнім середовищем / Л.І. Юрченко // Актуальні проблеми та перспективи розвитку фінансово-кредитної системи України. Збірник наукових статей. – Харків: Основа, 2001. – С. 122–123.

28. Юрченко Л.І. Система управління навколишнім середовищем в організації як інтеграція економічних та екологічних задач / Л.І. Юрченко // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць Випуск 132. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. – С. 100–104.

29. Юрченко Л.І. «Оцінка екологічної ситуації» як соціально-екологічне поняття / Л.І. Юрченко // Вісник Харківського інституту соціального прогресу. Сер.: Екологія, техногенна безпека і соціальний прогрес.- 2003.-Вип.1–2(3–4). – С. 206–211.

30. Юрченко Л.І. Екологічна сучасність та прогнозування екологічного майбутнього людства / Л.І. Юрченко // Сучасна картина світу: інтеграція наукового та позанаукового знання. Збірник наукових праць. Вип.3. – Суми: ВВП «Мрія-1» ЛТД, УАБС, 2004. – С.84–89.

31. Юрченко Л.І. Екологічний аудит як інструмент створення екологічної безпеки держави / Л.І. Юрченко // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Ринкові перетворення в Україні в умовах світових інтеграційних процесів. Зб. наук. праць / НАН України, Ін-т регіон. досл. –Львів, 2005. – вип. 6. – С. 544–549.

32. Юрченко Л.І. Реалізація політики екологічного нормування в планування діяльності підприємств / Л.І. Юрченко // Актуальні проблеми та перспективи розвитку фінансово-кредитної системи України: Збірник наукових статей. – Харків: Фінарт, 2002. – С. 194–195.

33. Юрченко Л.І. Реалізація екологічної політики у плануванні діяльності / Л.І. Юрченко // Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління. Матеріали ІІ Міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції. – Харків, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, 2001. – С. 113–114.

34 . Юрченко Л.І. Місце екологічної культури в становленні ноосфери / Л.І. Юрченко // Матеріали І науково-практичної конференції «Україна наукова – 2001».–Том 9. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2001. – С. 9–10.

35. Юрченко Л.І. Екологічні аспекти морально-етичного виховання / Л.І. Юрченко // Концептуальні засади модернізації системи освіти в Україні: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. Харків, 1 лютого 2002 р. / Міністерство освіти і науки України, Нар. Укр. акад. – Х., 2002. – С. 169–172.

36. Юрченко Л.І. Взаємозв’язок суспільства та біосфери Землі / Л.І. Юрченко // Матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції ”Наука і освіта –2002».- Том 2.- Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. – С. 24–26.

37. Юрченко Л.І. Моніторингові дослідження як система випереджаючого контролю екологічної безпеки держави / Л.І. Юрченко // Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління. Матеріали ІІІ Міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції. – Харків, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, 2002. – С. 254–255.

38. Юрченко Л.И. Взаимосвязь профессиональной и экологической культуры в процессе формирования специалиста нового поколения / Л.И. Юрченко // Актуальные вопросы совершенствования подготовки конкурентоспособных специалистов в новых социально-экономических условиях: Материалы IХ международной научно-методической конференции 18–20 сентября 2002 г. – Севастополь: Изд-во СевНТУ, 2002. – С. 10–13.

39. Юрченко Л.І. Формування екологічної культури в процесі екологічної освіти / Л.І. Юрченко // Сборник тезисов трудов международного симпозиума «Межрегиональные проблемы экологической безопасности», 19–21 сентября 2007 г. – Киев-Одесса, 2007. – С. 99.