У дисертації наведено теоретичне узагальнення і вирішення наукового завдання, яке полягає у підвищенні рівня ефективності виробництва свинини в Україні. На основі проведеного дослідження можна сформулювати наступні висновки: 1. Узагальнено теоретичні основи сутності ефективності виробництва свинини та показники визначення її видів. Дослідження ефективності дають підстави поєднати між собою чотири її види: технологічну, соціальну, екологічну та економічну, які взаємовпливаючи одна на одну, забезпечують загальний результат при виробництві кінцевої продукції та формують ефективність у галузі свинарства. 2. Визначено організаційно-економічні особливості, що формують ефективне виробництво свинини. Формування ефективності у свинарстві здійснюється за рахунок комплексного впливу організаційних, економічних, техніко-технологічних, ресурсозберігаючих, еколого-безпечних, управлінських і соціальних заходів, які спрямовані на досягнення максимального результату при виробництві конкурентоспроможної високоякісної продукції за мінімуму витрат. 3. Для підвищення ефективності галузі свинарства держава має здійснювати виважену цінову політику з урахуванням інтересів сільськогосподарських товаровиробників через систему мінімальних закупівельних цін і дотаційних виплат на продукцію. 4. Одним із напрямів регулювання ціни на свинину є товарні інтервенції свинини Аграрним фондом, які дадуть можливість гарантувати товаровиробникам рентабельне ведення виробництва за будь-якої ситуації на споживчому ринку. 5. Протягом 1990-2006 рр. у сільськогосподарських підприємствах України поголів’я свиней скоротилось на 10,8 млн. гол., в особистих селянських господарствах – на 0,6 млн. гол. Відповідно зменшилися й обсяги вирощування та реалізації свиней у живій та забійній масі. Основними виробниками свинини залишаються особисті селянські господарства, які у 2006 році виробили 363,6 тис. тонн свинини (у забійній масі), що становить 69,1% загального її виробництва в Україні. 6. Серед організаційно-економічних напрямів ведення ефективного виробництва у свинарстві вагоме значення має подальший розвиток спеціалізації і концентрації; удосконалення міжгосподарських відносин на кооперативній основі; використання інтенсивних технологій та комплексної механізації й автоматизації; поліпшення породного складу поголів’я; ефективна годівля; наявність кваліфікованих працівників і професійної команди управлінського персоналу. 7. Організаційно-економічний механізм відіграє провідну роль при формуванні стратегії ефективного виробництва й розвитку галузі свинарства. На основі SWOT-аналізу визначено важливі напрями розвитку галузі. Серед них провідне місце належить розвитку концентрації і спеціалізації виробництва, удосконаленню міжгосподарських відносин на кооперативній основі, модернізації діючих і будівництві нових свинарських комплексів, створенню спільних підприємств з іноземними інвестиціями, наданні консультаційних послуг з питань виробництва свинини сільськогосподарськими дорадчими службами, створенню галузевого web-сайту на загальнонаціональному рівні, підвищенню кваліфікації керівників і спеціалістів за кордоном. 8. За допомогою економіко-математичного моделювання розроблено методику оптимізації структури стада свиней, визначено його раціональну структуру, при якій можливо досягти максимального виходу продукції в сільськогосподарському підприємстві. 9. Значного рівня економічної ефективності у свинарстві можна досягти за рахунок створення сільськогосподарськими товаровиробниками міжгосподарського кооперативного об’єднання з виробництва свинини. За допомогою економіко-математичного моделювання розроблено програму ефективної господарської діяльності такого об’єднання. Розрахунки довели доцільність використання стратегії формування ефективного розвитку свинарства, що передбачає три напрями ведення господарювання – виробництво максимальної кількості товарної продукції, одержання максимального прибутку та рівня рентабельності. | 