У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення науково-прикладного завдання, яке полягає в удосконаленні теоретичних принципів, критеріїв та методичних підходів до формування ефективної політики фінансування необоротних активів підприємств торгівлі в умовах конкурентного середовища та оцінки її ефективності, що дозволяє підвищити наукову обґрунтованість управлінських рішень щодо її розробки. У процесі дисертаційного дослідження вирішено всі визначені завдання та досягнуто поставленої мети. Результати проведеного дослідження дозволили сформулювати такі висновки та узагальнення: 1. Виявлено, що трансформаційні процеси розвитку української економіки супроводжуються певними змінами у поглядах на визначення сутності майже усіх базових економічних понять, що потребує їхнього додаткового дослідження з урахуванням сучасних тенденцій та особливостей галузевого розвитку з метою виявлення можливостей підвищення ефективності управління. У контексті цього в роботі уточнено поняття та визначення необоротних активів, основних фондів та основних засобів, нематеріальних активів, що стало теоретичним підґрунтям розробки класифікації необоротних активів та основних фондів підприємств торгівлі. Рис. 2. Алгоритм проведення політики фінансування необоротних активів підприємств торгівлі: Vп – потреба підприємства торгівлі у фінансуванні; Vдж – обсяг фінансування, що залучається за рахунок обраних підприємством торгівлі джерел фінансування; – оцінка варіанта джерел фінансування, що відповідає умовам оптимальності. 2. Наявність в економічній науковій літературі різних класифікаційних ознак необоротних активів зумовила необхідність уточнення та доповнення існуючих класифікацій необоротних активів, основних засобів торгівлі з позиції формування політики їхнього фінансування. Відповідно до потреб формування політики фінансування необоротних активів введено такі ознаки необоротних активів: “за речовою сутністю необоротних активів”, “за залученням до господарської діяльності”, “за джерелами формування (фінансування)”, “за специфікою діяльності”, “за спеціалізацією підприємств торгівлі”, а також основних засобів: “за можливістю використання у різних торговельно-технологічних процесах” та “за ризиком швидкого морального зносу”. Політика фінансування вимагає детального відбору джерел фінансування, що потребує розширеної інформації щодо джерел. У зв’язку з цим у роботі систематизовано існуючі класифікації джерел фінансування, уточнено класифікації до потреб політики фінансування за ступенем ризику (з мінімальним, допустимим і високим рівнем ризику) та за терміном використання (короткострокові, довгострокові, середньострокові), а також доповнено існуючу систему класифікації додатковою ознакою “за вартістю залучення джерел фінансування”, згідно з якою запропоновано виділяти джерела з низькою, середньою та високою вартістю. Розроблені класифікації покладено в основу розробки методичного підходу до формування політики фінансування необоротних активів підприємств торгівлі. 3. У результаті проведеного аналізу теоретико-методичних засад ефективності політики фінансування необоротних активів встановлено, що ефективною є така політика фінансування необоротних активів, яка сприяє досягненню усіх поставлених перед нею цілей, серед яких головною метою є формування необхідного обсягу коштів, що будуть спрямовані на придбання необоротних активів. Такий підхід щодо ефективності політики фінансування покладено в основу розробки системи оцінки її ефективності. З метою запобігання термінологічної плутанини у визначенні понять у роботі чітко розмежовано процеси інвестування та фінансування, на основі чого сформульовано визначення політики фінансування необоротних активів підприємств торгівлі як системи дій, що ґрунтуються на чітко сформульованих принципах, на базі яких визначаються напрями та обсяги фінансування необоротних активів, формуються необхідні грошові кошти з доступних джерел фінансування за допомогою різних методів та форм фінансування з урахуванням забезпечення оптимальної структури сформованих ресурсів з метою створення умов ефективного здійснення торговельно-технологічних процесів як у довгостроковому, так і в короткостроковому періодах. 4. Обґрунтовано доцільність проведення оцінки ефективності використання необоротних активів підприємств торгівлі за допомогою розробленої комплексної системи, яка побудована шляхом систематизації існуючих показників оцінки як окремих елементів, так і необоротних активів у цілому, визначенні відповідних критеріальних умов ефективності їхнього використання, та дозволяє оцінити ефективність використання кожного елемента необоротних активів підприємств торгівлі та в цілому. 5. Для підвищення ефективності управління політикою фінансування необоротних активів підприємств торгівлі обґрунтовано доцільність використання розробленої комплексної системи оцінки ефективності політики фінансування необоротних активів підприємств торгівлі, що являє собою сукупність критеріїв: відповідності обсягу фінансування; відповідності фінансовій стійкості; відповідності часу; відповідності вартості фінансування; диверсифікації фінансування; відповідності структурі фінансування, кожен з яких представлений низкою показників – залежно від цілей політики фінансування необоротних активів. Визначення ефективності здійснюється співставленням розрахованих показників критеріальним умовам ефективності. 6. За результатами аналітичних досліджень діяльності підприємств торгівлі виявлено традиційно низьку частку необоротних активів на підприємствах галузі, стан яких порівняно з підприємствами інших галузей є набагато кращим. Найбільшу частку в складі необоротних активів посідають основні засоби, у структурі яких переважають будинки, споруди та машини й обладнання. Низькою є частка нематеріальних активів, що характерно для підприємств торгівлі. Результати аналізу окремих джерел фінансування інвестицій в основний капітал підтвердили, що сучасною особливістю підприємств торгівлі є наявність позитивних тенденцій у напрямі збільшення використання таких джерел фінансування підприємств торгівлі як прибуток, довгострокові кредити банків, прямі іноземні інвестиції, облігаційні позики. Оцінка ефективності використання необоротних активів вибіркової сукупності підприємств торгівлі м. Харкова засвідчила в цілому ефективне використання необоротних активів, проте переважна негативна динаміка показників оцінки вимагає від підприємств проведення заходів щодо покращення результативних показників діяльності: прибутку та товарообороту. Результати проведеного аналізу ефективності політики фінансування необоротних активів на прикладі тієї ж вибіркової сукупності підприємств торгівлі м. Харкова довели незадовільну роботу з пошуку доступних джерел фінансування необоротних активів, що виявилося в отриманні фінансування за вищою, ніж очікувалось, вартістю, та з управління пасивами, що знайшло вираження у незадовільних показниках фінансової стійкості. Виправлення цієї ситуації потребує використання науково обґрунтованих підходів до формування політики фінансування необоротних активів. 7. З метою здійснення ефективної політики управління необоротними активами в роботі обґрунтовано методичний підхід до формування політики фінансування необоротних активів підприємств торгівлі, що являє собою сукупність чотирьох взаємопов’язаних етапів, зокрема визначення напрямів та обсягів фінансування, формування необхідних грошових коштів із різних джерел за допомогою визначених методів та форм фінансування, забезпечення оптимальної структури сформованих джерел фінансування, які логічно витікають один з одного, кожен з яких включає в себе декілька стадій. Використання запропонованого підходу до формування політики фінансування дозволяє підвищити ефективність прийняття рішень щодо управління формуванням необоротних активів підприємств торгівлі. 8. Для визначення оптимальної структури джерел фінансування необоротних активів розроблено алгоритм проведення оптимізаційних розрахунків, в основу якого покладено адаптований автором до потреб політики фінансування необоротних активів підприємств торгівлі метод одночасного вводу критеріальних обмежень, сутність якого полягає в пошуку найоптимальнішого варіанта структури за обґрунтованими чотирма критеріями оптимізації: обсягом фінансування, часом на залучення фінансування, вартістю залучення фінансування, цільової структури фінансування, які обрано відповідно до цілей політики фінансування необоротних активів підприємств торгівлі. Таким чином, проведена апробація основних методичних та практичних розробок дала позитивні результати, які полягають у виявленні існуючих недоліків при формуванні політики фінансування, науково обґрунтованому формуванні політики фінансування та виборі оптимальних джерел фінансування необоротних активів, що дозволило зекономити на витратах з їх залучення на трьох підприємствах загалом 28 тис. грн. |
