Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Мистецтвознавство / Музичне мистецтво


Воропаєва Олена Вячеславівна. Джаззінг як форма взаємодії академічного та "третього" пластів у джазі : Дис... канд. наук: 17.00.03 - 2009.



Анотація до роботи:

Воропаєва О. В. Джаззінг як форма взаємодії академічного та «третього» пластів у джазі. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.03 – Музичне мистецтво. – Харківський державний університет мистецтв ім. І. П. Котляревського. – Харків, 2009.

Дисертацію присвячено вивченню специфіки джаззінга в контексті еволюції джазових стилів ХХ століття. Вперше у вітчизняному музикознавстві це питання розглянуто у світлі широкої історико-теоретичної панорами з опорою на розуміння джазу як типу музичного мислення.

Запропоновано комплексне визначення джаззінга – форми взаємодії джазу як «третьопластового» явища і академічної музики. Розглянуто зв’язок джаззінга з транскрипційністю та полістилістикою, парадигмами та синтагмами джазових стилів, розроблено класифікацію його різновидів, яка включає джаззінг-імпровізацію, джаззінг-обробку (аранжировку), джаззінг-транскрипцію, джаззінг-стилізацію.

Вперше запропоновано періодизацію становлення джаззінга в рамках загальної еволюції джазових стилів і течій. Опрацьовано близько 50-ти акустичних текстів джаззінг-композицій. Вперше у вітчизняному музикознавстві виконано аналіз ряду найпоказовіших джаззінг-зразків.

Таким чином, художня практика, історія та теорія джазу показують що джаззінг на його шляху був своєрідним індикатором «віхових» моментів, коли актуалізувалися тенденції до мовленнєво-мовного оновлення і пошуків нової стилістики.

Звернення до широкого наукового контексту дозволило визначити jazzing the classics не тільки як окремий композиційний прийом, але й як особливу форму взаємодії пластів музичної творчості – академічного та «третього». Стильовий синтез, якого у кінцевому підсумку прагне джаззінг, не зводиться до зовнішніх характеристик. Запропоноване в роботі комплексне розуміння джаззінга спрямовано на акцентуацію його функції музично-мовного перекладу, що здійснюється засобами переінтонування, необхідність у якому виникає об’єктивно і періодично.

Шлях джаззінга, який пронизує всю історію джаза, – це шлях переінтонування. Різноманіття його форм – від «найнижчих» фонічних до «найвищих» стильових, інтерпретаційних – унаочнено в джазових стилях, які змінювались згідно парадигмам естетичної комунікації джазу в напрямку від «реалістичного» (традиційний джаз) до «феноменологічного» (сучасний джаз). Джаззінг в джазі виступає як його особливий мовленнєво-мовний міжпластовий вектор, який існує наче усередині джазового мислення, усередині джазових стилів, в кожному з яких присутні його ознаки.

Двопластовість джаззінга дозволила розглянути його прояви в межах жанру транскрипції. Мобільно-імпровізаційні акустичні структури джазу зумовлюють її специфіку – транскрипцію-імпровізацію, яка виникає на перетині між власне обробкою академічного матеріалу (стилю) та його виконавською інтерпретацією. Академічно-мовна складова певною мірою впливала й на джазовий твір як даність. Шлях джаззінга пролягав від імпровізації на академічну тему, її «варіювання-прикрашання» до стильових форм міжпластової взаємодії.

Загальний критерій транскрипції-імпровізації дозволив запропонувати класифікацію основних різновидів джаззінга, яка включає: джаззінг-імпровізацію «на тему»; джаззінг-обробку (аранжировку); джаззінг-транскрипцію; джаззінг-стилізацію.

Експліцитне трактування джаззінга як форми взаємодії двох типів музичного мислення – джазового та академічного – у роботі унаочнено авторським поняттям «стильова синтагма джаза», що відображує ідею мовленнєво-мовної комбінаторики. Академічні впливи у цій сфері відносяться до джаззінга у його широкому розумінні. У вузькому ж значенні джаззінг виступав поряд (і всередині) з іншими спорідненими з ним явищами – симфоджазом та «третьою течією», які являють собою переважно «письмові» варіанти взаємодії джазу і «класики». У дослідженні надано хронологію джаззінга. Зазначено, що джаззінг не зводиться до прямої вказівки на інопластовий матеріал, а є пов’язаним з глибинним рівнем інтонаційного мислення у взаємодії пластів, які онтологічно ніколи не перехрещуються, а лише «обмінюються» своїми інтонаційними ідеями.

У роботі розглянуто типові засоби оджазування, де визначальною є не технологічна, а естетико-стильова функція. Залишаючись у загальному плані незмінними, прийоми jazzing the classics можуть торкатися перетворення барокового концертуючого стилю, класицистських фактурних варіацій, романтичної «салонної» віртуозності, колажної техніки академічного авангарда. Характерною особливістю джаззінга є міжпластова мовленнєва діалогічність. Джаз створює свої «варіації» на «класику», але не претендує на її заміщення. Звідси пріорітет джазового інтонування над стильовою транскрипційністю. В джаззінговому інтерпретаційному методі слід розрізняти три рівня: «прочитання» (попереднє сприйняття) неджазового матеріалу, знаходження можливих «точок дотику» цього матеріалу з джазовою мовою, власне його обробка у тому чи іншому стилі. У підсумку все це охоплюється імпровізацією як типом музикування, що домінує в джазі. Через техніку імпровізації джаз інтерпретує «сам себе», свій стиль та мову, підкоряючи цьому всі іншопластові запозичення, що потрапляють до сфери його інтересів. Це підтвержується прикладами проаналізованих у роботі джаззінг-композицій.

Запропоноване дослідження базувалось на інтонаційному підході – розумінні джазу як особливого типу музичного мислення. Його очевидні «зіткнення» з «класикою» на шляху від «ужиткового» до «професійного» набували різних конкретних форм. Міжпластовість у джазі має не тільки перманентний, але й дифузний прояви і не призводить до заміщення одного пласта іншим. Це доводиться джаззінгом, який був і залишається своєрідним індикатором процесів еволюції джазового мислення. Останнє ж, як і творчість вцілому, має непередбачуваний характер, що стосується й подальшої актуалізації взаємодії джазу і «класики» у музичній культурі ХХІ століття.

Публікації автора:

  1. Воропаева Е. В. Явление джаззинга в контексте эстетико-коммуникационных парадигм джазового искусства / Е. В. Воропаева // Вісн. Міжнар. Слов’ян. ун-ту = Вестн. Междунар. Славян. ун-та. Сер. Мистецтвознавство : зб. наук. пр. — Х., 2007. — Том 10, № 1. — С. 26–30.

  2. Воропаева Е. В. Стилистика джаззинга : к проблеме межпластового перевода / Е. В. Воропаева // Традиції та новації у вищій арх.-худ. освіті : зб. наук. пр. вузів художньо-буд. профілю України і Росії / Харк. держ. акад. дизайну і мистецтв. — Х., 2007. — Вип. 1/3. — С. 7–11.

  3. Воропаева Е. В. Межпластовые взаимодействия в джазе : Jazzing the Classics в контексте проблем переинтонирования / Е. В. Воропаева // Наук. вісн. Нац. муз. акад. України ім. П. І. Чайковського : зб. наук. пр. — К., 2008. — Вип. 72 : Музично-творчий процес: наукові рефлексії. — С. 154–160.

  4. Воропаева Е. В. Барокко-джаз и джаззинг-стилизация (на примере «Get Off My Bach» Дж. Ширинга) / Е. В. Воропаева // Традиції та новації у вищій арх.-худ. освіті : зб. наук. пр. вузів художньо-буд. профілю України і Росії / Харк. держ. акад. дизайну і мистецтв. — Х., 2008. — Вип.4/6. — С. 16–20.

  5. Воропаева Е. В. «All The Things You C-sharp» Чарли Мингуса: джаззинг на стыке пластов и эпох / Е. В. Воропаева // Х наукова конференція / збірник матеріалів. — ХДАДМ. — Харків, 2008. – №10 : Теорія і практика матеріально-художньої культури. – С.32–34.

  6. Воропаева Е. В. Зарождение и эволюция джаззинга как одной из форм взаимодействия пластов / Е. В. Воропаева // ХI наукова конференція молодих науковців, докторантів, аспірантів, магістрантів, студентів / збірник матеріалів. — Ч.1. — ХДАДМ. — Харків, 2008. – №11 : Молода мистецька наука України. – С.76-78.