1.3а результатами дисертаційного дослідження наведене нове теоретичне обґрунтування й узагальнення рішення актуального завдання, що полягає в розробці системи комплексної оцінки ефективності лікування атиповими антипсихотиками хворих з нападоподібно-прогредієнтним та безперервним типами перебігу параноїдної шизофренії. 2.При параноїдній шизофренії встановлена позитивна динаміка в ступені виразності продуктивної й негативної симптоматики, згідно даних шкали PANSS, в процесі лікування рисполептом в якості монотерапії і при використанні комбінації даного антипсихотика з азалептином. При нападоподібно-прогредієнтному типі перебігу параноїдної шизофренії на фоні лікування рисполептом у найбільшій мірі піддавалися редукції "маячні ідеї", "тривожність", "розлади уваги" й "відхід в аутистичні переживання" (р<0,01). Лікування рисполептом і азалептином в максимальній мірі сприяло зворотному розвитку "персекуторних ідей", "тривожності", "фізичної напруги", "порушень уваги", "відхіду від соціальних контактів", "збідніння контакту, рапорту" (р<0,01). 3.При безперервній параноїдній шизофренії позитивна динаміка показників шкали PANSS була виражена в меншій мірі, ніж при нападоподібно-прогредієнтному перебігу процесу (р>0,05). При оцінці структури й ступеня виразності симптомів істотної різниці в ефективності лікування рисполептом у якості монотерапії і комбінації цього антипсихотика з азалептином не встановлено (р>0,05). У найбільшій мірі у хворих піддавалися редукції "маревні симптоми", "персекуторні ідеї", "тривожність", "фізична напруга", "збудження" (р<0,01). 4.Результати вивчення побічних ефектів за даними шкали ESRS показали, що у хворих з параноїдною шизофренією частота зазначених порушень була помірною, а виразність незначною. У пацієнтів із нападоподібно-прогредієнтним типом перебігу параноїдної шизофренії частота побічних явищ при лікуванні рисполептом була меншою (23,1%), ніж при комбінованій терапії даним антипсихотиком з азалептином (46,2%), (р<0,05). При безперервному плині параноїдної шизофренії встановлена аналогічна тенденція, але виразність виявлених відмінностей була меншою, ніж при нападоподібно-прогредієнтному типі перебігу хвороби (р<0,05). 5.Патопсихологічне вивчення базисних логічних операцій з дослідженням семантичних порушень мислення на основі аналізу процесів узагальнення й виключення показало резистентність таких змін до проведеної терапії. Вивчення адекватності образів піктограм дало можливість установити позитивну динаміку їхнього формування, особливо у хворих з безперервною параноїдною шизофренією на фоні комбінованої терапії рисполептом і азалептином. 6.Вивчення механічної пам'яті у хворих з різними типами перебігу параноїдної шизофренії встановило значне звуження обсягу, насичуваності й ослаблення стійкості короткочасної пам'яті. Проведена терапія на функціональному стані короткочасної вербальної пам'яті не відображалася (р>0,05). Вивчення опосередкованого запам'ятовування на основі використання методики піктограм у процесі лікування дало можливість установити значимі позитивні зміни асоціативно-мнестичної продуктивності, особливо в процесі комбінованого лікування у хворих із нападоподібно-прогредієнтним типом перебігу параноїдної шизофренії (р<0,05). Оцінка рівня концентрації й стійкості уваги в процесі лікування показала наявність позитивних змін у стані даної функції у хворих з різними типами перебігу параноїдної шизофренії на тлі комбінованої терапії. 7.Особливості емоційної сфери у хворих із нападоподібно-прогредієнтним типом перебігу параноїдної шизофренії характеризувалися проявами "зраненості", "хворобливої потреби у визнанні", "імпульсивністі", "напруги", "сторожкості", "песимізму", "фрустрованою потребою в позитивних емоціях", дистимічних радикалів, що поєднувалися з "емоційною індиферентністю". Лікування рисполептом приводило до зниження тривожності, появи потреби в емоційній залученості, зростання стійкості до емоційних впливів. При комбінованому лікуванні динаміка була більш вираженою і проявлялася в зменшенні тривожності, імпульсивності, бажанні позбутися хвороби й потребі в близькій прихильності, позитивних змінах у відношенні до "майбутнього" і негативних оцінках "хвороби" (р<0,05). При безперервному плині параноїдної шизофренії виявлена параноїдна настроєність, тривожність. Лікування рисполептом приводило до ослаблення тривожності. Комбінована терапія нівелювала конфліктні переживання і сприяла зростанню емоційної чуйності. 8.Самооцінка хворих до лікування відрізнялася неадекватністю. Лікування рисполептом хворих із нападоподібно-прогредієнтним типом перебігу шизофренії визивало позитивну динаміку показників. Комбінована терапія викликала зменшення напруженості й поліпшення настрою (р<0,05). При безперервному перебігу параноїдної шизофренії лікування рисполептом зменшувало напруженість, а комбінована терапія менше впливала на показники самооцінки. 9.При параноїдній шизофренії з високим ступенем вірогідності установлені нейрохімічні зміни в стані моноамінергічних систем у хворих з різними типами перебігу процесу. Виявлене підвищення активності катехоламінергічної і зниження серотонінергічної систем було більш значним у хворих з нападоподібно-прогредієнтним перебігом захворювання у порівнянні зі змінами у пацієнтів з безперервним перебігом параноїдної шизофренії (р<0,05). В процесі лікування встановлена позитивна динаміка виявлених змін у стані моноамінергічних систем, причому виразність таких змін була більшою при комбінованій терапії рисполептом з азалептином, особливо при нападоподібно-прогредієнтному типі перебігу шизофренії (р<0,05). |
