Анотація до роботи:

Мартиненко Наталія Миколаївна. Діяльність РСДРП (меншовиків) в Україні (1907-1914 рр.). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 – iсторія України. Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. Харків, 2007.

Дисертація є комплексною роботою, в якій досліджується діяльність меншовиків в Україні з другої половини 1907 року до початку Першої світової війни. Зокрема, основні питання дослідження включають: стратегію і тактику РСДРП (меншовиків) в Україні, діяльність місцевих соціал-демократичних осередків, їх організаційну структуру та форми роботи, а також роль меншовиків у цій діяльності, відносини РСДРП з українським соціал-демократичним рухом.

У роботі наголошується, що стратегічною метою соціал-демократії залишалося повалення самодержавства, але різними були підходи до вирішення цієї проблеми у більшовиків та меншовиків. У 1907–1914 рр. меншовики шукали шляхи поступового реформування соціал-демократичного руху. Для цього вони використовували різноманітні форми роботи на легальному та нелегальному рівнях, щоб посилювати свій вплив у робітничому середовищі.

У роботі аналізується структура місцевих осередків РСДРП, яка складалася з комітету (колективу), виконавчого комітету й різноманітних комісій, що виконували необхідні для конспіративної організації функції. На широкому архівному матеріалі складено список членів Харківського комітету РСДРП, як одного з таких, що активно діяли в Україні у період 1907-1914 рр., включаючи вік, стан, основне заняття та напрям діяльності членів організації.

Робиться висновок, що у досліджуваний період меншовики становили більшість серед членів РСДРП в Україні. Меншовики намагалися політично виховувати робітничі маси, не ставили завдання безумовного її підкорення партійному керівництву, чого саме й прагнули більшовики.

Ключові слова: меншовики, більшовики, революція, соціал-демократична діяльність, реакція, партійний апарат, ліквідатори.

У висновках авторка зазначила, що меншовизм посідав значне місце на лівому фланзі політичного руху в Російській імперії. Для російських та українських марксистів, з урахуванням їхніх вічних суперечок про місце країни між Сходом і Заходом, дуже важливим було питання про те, чи був досвід партій ІІ Інтернаціоналу зразком, орієнтиром при обранні власного шляху. У протистоянні з більшовиками меншовики представляли “західний варіант” робітничого руху, з більшою опорою на легальність, демократизм, самодіяльність робітничих мас. Образ революції фігурував як відбиття специфіки революційного досвіду Європи і водночас як пролог майбутньої революції. Меншовики вважали, що європейський досвід надзвичайно корисний для Росії як класичний зразок революційних подій.

Позиція меншовиків була однозначна: щоб соціалістична ідея вплинула на перебіг революційних подій, необхідне проникнення її у середовище робітництва, а соціал-демократія задля цього має спрямовувати всі зусилля на знищення існуючого режиму та розвинення класової свідомості пролетаріату і, зрештою, очолити революцію.

Меншовицькі лідери вважали, що революція неминуча, але вона буде результатом довгого підготовчого процесу, протягом якого формуватиметься і зростатиме теоретична і практична боєздатність мас.

Публікації автора:

1. В.І. Ленін та Г.В. Плеханов про ліквідаторство // Республіканська науково-практична конференція “Політичні партії та громадські рухи в трьох російських революціях”. 2 секція. – Донецьк, 1991. – С. 95-97.

2. Деякі особливості діяльності соціал-демократичних організацій в Україні (1910-1914 рр.) // Всеукраїнська науково-практична конференція “Політична думка в Україні: минуле та сучасність”. 3 секція. – Київ, 1993. – С. 75-77.

3. Співвідношення більшовиків і меншовиків у місцевих організаціях РСДРП в Україні (1905-1914 рр.) // Міжвузівська науково-практична конференція “Філософія виживання”. – Харків, 1994. – С. 87-90.

4. Думська тактика меншовиків // Збірник праць “Вісник проблем сучасної медицини”. Випуск 3. – Харків, 1994. – С. 104-107.

5. Проблема партійної єдності у виступах меншовиків // Республіканська науково-теоретична конференція “Соціально-політична та економічна цінність парадигми злагоди в українському суспільстві. – Київ, 1995. – С. 91-93.

6. Соціал-демократи і вибори до Державних Дум в Україні (1906-1914 рр.) // Шості харківські політологічні читання “Політико-правові аспекти виборчого процесу”. – Харків, 1997. – С. 28.

7. Національне питання у програмі соціал-демократів на початку ХХ століття // Республіканська наукова конференція “Народний Рух України: місце в історії та політиці”. – Одеса, 1998. – С. 41-43.

8. Фонд Канцелярії Харківського генерал-губернатора як джерело вивчення меншовицького руху в Україні // Багаліївські читання. – Харків: Народна українська академія, 2000. – С. 88-89.

9. Діяльність організацій РСДРП на Україні в період нового революційного піднесення// Збірник наукових праць аспірантів ХДУ. – Харків: Основа, 1992. – С. 163-165.

10. Фонд канцелярії Харківського генерал-губернатора як джерело дослідження форм роботи меншовиків в Україні (1907-1914 рр.) // Архіви України. – 2001. – № 6. – С. 33-39.

11. Виборча діяльність меншовиків // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. – № 556. – 2002. – С. 109-113.

12. Сучасна історіографія діяльності РСДРП (меншовиків) в Україні (1907- 1914 рр.) // Збірник наукових праць. Серія “Історія і географія”. – Вип. 19. / Харків. нац. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. – Харків: Майдан, 2005. – С. 124-132.