У дисертації запропоновано вирішення актуального наукового завдання щодо обґрунтування теоретико-методологічних засад державного управління формуванням ціннісних орієнтацій суспільства та розроблення відповідних рекомендацій, що забезпечують можливість їх практичного використання. Отримані в процесі наукового дослідження результати підтверджують гіпотезу, на якій ґрунтується робота, а визначена мета й завдання дають можливість зробити такі основні висновки: 1. Здійснено аналіз наукової та джерельної бази процесу відтворення соціокультурних традицій та змін у системі цінностей та визначено, що проблема управління соціокультурними процесами давно посідає чільне місце в системі державотворення. У результаті дослідження зроблено висновок, що роль держави у розвитку соціокультурної сфери, в рамках якої формуються ціннісні орієнтації суспільства, вивчали мислителі різних історичних епох. Як показав аналіз, принципово новий підхід у вивченні соціокультурного розвитку суспільства було започатковано Питиримом Сорокіним, який ввів у науковий обіг поняття „соціокультура” та використовував його для аналізу підґрунтя формування ціннісних орієнтацій як домінуючого фактору розвитку суспільства. У сучасних умовах зафіксовані докорінні зміни соціальних умов життєдіяльності суспільства, які обумовили перехід до нової системи ціннісних орієнтацій, характерних для інформаційних суспільств з ринковою економікою у XXI ст. Знання закономірностей змін у ціннісних орієнтаціях, поведінці, нормах дозволить усвідомлено вирішувати економічні, політичні та інші проблеми, розв’язувати соціальні конфлікти, застосовуючи засоби державного управління. 2. Проаналізовано теоретико-методологічні підходи до вивчення проблем державного управління формуванням ціннісних орієнтацій сучасного суспільства та встановлено можливості використання синергетичного та соціокультурного підходів для досягнення мети дослідження. Вивчення проблем визначення сутності поняття „державне управління формуванням ціннісних орієнтацій суспільства” засвідчило, що питання є досить актуальним у сучасних умовах розвитку суспільства, оскільки воно не уніфіковане і має спиратися на поняття „цінності” та „ціннісні орієнтації”. Поняття „цінності” нараховує приблизно 100 дефініцій у різних галузях, що зумовлює певні складнощі в розкритті суті відповідного фрагменту соціальної реальності. Відповідно до завдань нашого дослідження „цінності” ми визначили як особливе соціальне явище, що є найважливішим фактором, який стимулює, мотивує поведінку та вчинки індивіда, регулює його особисте й суспільне життя та одночасно виступає як спосіб і результат самореалізації особистості. Спираючись на це визначення, автор довів, що „цінності”, відбиваючись крізь призму індивідуальності, входять до структури особистості у формі „особистісних цінностей”, або „ціннісних орієнтацій особистості”. „Ціннісні орієнтації” в нашому досліджені розглянуто як настанови щодо тих чи інших цінностей суспільства, які поділяються особою, є метою її життєдіяльності, а тому набувають функцій найважливіших регуляторів соціальної поведінки членів суспільства. Уточнено зміст поняття „державне управління формуванням ціннісних орієнтацій суспільства” як цілеспрямований організаційний, правовий, інформаційний вплив держави на ціннісні орієнтації особистості залежно від системи цінностей суспільства, який стимулює і мотивує поведінку, вчинки індивіда, регулює його особисте і суспільне життя через вибір альтернативних дій та, у свою чергу, створює умови для соціокультурного розвитку суспільства. 3. У дисертаційному дослідженні обґрунтовано структуру системи державного управління формуванням ціннісних орієнтацій суспільства в соціокультурній сфері, що дало можливість визначити пріоритетні складові впливу на формування ціннісних орієнтацій. На думку автора, до них належать: культура, яка є одним з визначальних чинників нації, у межах якої існують певні традиції, мова, менталітет; освіта, яка відповідає за формування особистості, її виховання та передачу традицій, норм, надбань суспільства; соціальний захист, що попереджає соціальну напруженість у суспільстві та забезпечує соціальні ґарантії; молодіжна політика, у результаті якої створюються необхідні умови, надаються ґарантії для соціального становлення й розвитку молоді в суспільстві; інформаційна політика, що забезпечує певний характер інформаційних обмінів між окремими громадянами і соціальними групами, зокрема, забезпечує трансляцію та інтерпретацію цінностей. 4. На основі порівняльного аналізу вітчизняної та європейської нормативно-правової бази визначено основні напрямки та завдання державного управління соціокультурною сферою. За результатом проведеного наукового дослідження можна зробити висновок, що одним з головних завдань органів державного управління, які забезпечують формування ціннісних орієнтацій, є вдосконалення існуючої нормативно-правової бази та розробка законодавчих проектів України, які впливатимуть на ефективний розвиток соціокультурних складових життєдіяльності суспільства, ураховуючи зарубіжний досвід. У результаті дослідження сформульовано висновок щодо необхідності напрацювання законодавчої бази, спрямованої на впровадження програмно-цільових засад у сферу законодавчої діяльності; поліпшення законопроектного процесу і його експертно-аналітичного забезпечення; наближення національного законодавства до сучасної європейської системи права. 5. Доведено, що оцінювати соціокультурний розвиток і трансформацію цінностей слід у контексті глобальних соціокультурних зрушень. З’ясовано, що ефективність трансформаційних процесів в Україні обумовлена культурно-історичним, соціальним та демографічним розвитком, що визначає сутність формування громадянського суспільства, визначальними факторами якого є ціннісно-культурні домінанти, і тому удосконалювати технології управління, перш за все, необхідно саме в цьому напрямку, спираючись на той факт, що органи державного управління вже сьогодні готові залучати нові форми та методи у свою роботу. Установлено характер змін у соціокультурній сфері життєдіяльності українського суспільства та, на основі результатів власного експертного опитування, запропоновані ефективні шляхи впливу державного управління на процес формування ціннісних орієнтацій. 6. Запропоновано перейти до системи децентралізації управління, що передбачає чіткий розподіл функціональних повноважень між центральними, регіональними, місцевими органами влади, максимально делегуючи повноваження в соціокультурній сфері на нижчі рівні управління, що сприятиме наближенню управлінських структур до культурних запитів і потреб населення й відповідатиме специфіці та особливостям розвитку соціокультурної сфери регіону. Відповідно до цього більш розширеними є завдання й функції органів місцевого самоврядування. Управлінська діяльність цих органів, як показує аналіз, має бути спрямована на вирішення таких завдань: створення умов для відродження, збереження й розвитку національної культури, розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин, що проживають у регіоні, тощо. Одним із шляхів реформування державного управління в Україні є можливість запровадження державно-громадської моделі управління в соціокультурну сферу, що забезпечує максимальне залучення громадських структур, неурядових організацій до вироблення й прийняття обґрунтованих, узгоджених управлінських рішень з урахуванням соціокультурних запитів усіх суб’єктів управлінської діяльності. 7. Установлено, що регіональний чинник за впливом на специфіку розвитку держави виявляється одним із ключових. Поряд із етнічною та національною ідентичностями належність до певного регіону виступає як головна, стійка складова ідентичності. Видозмінюються також специфіка мовної, етнічної, конфесійної орієнтації залежно від регіону. Опитування суспільної думки свідчать, що в різних регіонах по-різному оцінюють питання мови та культури, події історичного минулого і зовнішньополітичну орієнтацію країни. Більше того, жителі різних регіонів України вважають, що між ними існують глибші культурні відмінності, ніж із громадянами сусідньої країни. Органічне поєднання регіональних відмінностей у цілісному українському суспільстві та формування єдиної системи ціннісних орієнтацій суспільства на основі історичної єдності регіонів України потребує подальшої розробки теорії державного управління відповідно до регіональних умов, адекватних сучасному періоду розвитку суспільства. 8. З метою підвищення ефективності державного управління у вирішенні гострих проблем соціокультурного розвитку регіону запропоновано практично реалізувати розроблений проект „Інноваційні технології державного управління щодо становлення та розвитку Національного історико-культурного та туристичного парку „Петриківський край”, що дасть можливість не тільки зберегти історичну, творчу, культурну спадщину цього унікального району, але й впливати на формування національної свідомості, гідності та патріотизму . Надано практичні рекомендації для органів місцевого самоврядування щодо реалізації державної політики на місцевому рівні із залученням громадських організацій до процесу управління, що забезпечить не тільки максимально ефективну реалізацію соціокультурних запитів членів суспільства, а й найбільш повну участь громадян у розробці стратегічних напрямів розвитку соціокультурної сфери на місцевому рівні. Реалізація визначених науково-практичних заходів, спрямованих на підвищення ефективності впливу суб’єктів державного управління у процесі формування ціннісних орієнтацій суспільства, сприятиме підвищенню рівня довіри громадян до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, що дозволить комплексно реформувати систему державного управління . |
