Анотація до роботи:
Городиська О.М. Божевілля: культурно-символічні модуси. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.04 – філософська антропологія, філософія культури. – Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Харків, 2003. У дисертаційному дослідженні здійснено аналіз феномену божевілля у межах західноєвропейських традиціоналістських культур. Зазначено соціокультурний характер концепту "традиціоналізм" та специфіку побутування єдиного божевілля у Європі до нового часу. Виявлено, що таке божевілля є важливою складовою європейських традиціоналістських культур. Продемонстровано, що саме давнє божевілля тісно пов’язане з екзистенційним апріорі європейської людини. Особливості буття людини у традиціоналістських культурах дозволяють співвіднести його із специфічним особистісним буттям сучасного божевільного. Проте, на відміну від божевілля хворобливого, божевілля давньої людини є світоглядним та соціальним елементом її буття. Природна раціональність, притаманна людині одвічно, поступово змінює сприйняття давнього божевілля, але традиціоналістська людина постійно повертається до царини божевілля й, таким чином, зміцнює свою особистість. Із цієї причини запропоновано розглядати давнє божевілля (у будь-якій його формі) як періодичне повернення людини до стану до-розуму. Звернення до поняття "екзистенційного апріорі" дозволило по-новому розуміти феномен божевілля. У європейській традиціоналістській культурі давнє божевілля має фундаментальне значення. Проте, поступова раціоналізація призвела у новий час до повної негативізації феномену божевілля, до його остаточної ізоляції. Тому давнє божевілля можна раціонально осягнути лише у тих культурно-символічних модусах божевілля, які виявилися результатом еволюції європейського до-розуму. Визначено низку давніх образів традиціоналістської культури, які несуть значення давнього божевілля. | 