Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Військові науки / Військова історія


Вишневський Валерій Євгенович. Бойове застосування засобів зв'язку в оборонних і наступальних операціях першого періоду Великої Вітчизняної війни (1941-1942 pp.) : Дис... канд. наук: 20.02.22 - 2008.



Анотація до роботи:

Вишневський В.Є. Бойове застосування засобів зв’язку в оборонних і наступальних операціях першого періоду Великої Вітчизняної війни (1941–1942 pp.). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 20.02.22 – військова історія. Національний університет „Львівська політехніка”. – Львів, 2007.

Дисертаційне дослідження присвячено комплексному аналізу питань, пов’язаних зі станом і розвитком військового зв’язку в першому періоді Великої Вітчизняної війни 1941–1942 pp.

Основна увага зосереджена на бойовому застосуванні засобів зв’язку в основних оборонних і наступальних операціях Червоної Армії проти військ Вермахту – в кампаніях Великої Вітчизняної війни: літньо-осінній 1941 р., зимовій 1941–1942 рр. та літньо-осінній 1942 р.

Розкрито основні фактори, що впливали на розвиток засобів зв’язку, виявлено тенденції та закономірності цього процесу. Автором запропоновані можливі напрями використання тогочасного досвіду в сучасних умовах.

У дисертації розв`язане важливе наукове завдання дослідження, яке полягає в узагальненні досвіду бойового застосування засобів зв’язку в оборонних і наступальних операціях першого періоду Великої Вітчизняної війни, розкритті основних факторів, що впливали на їх розвиток, виявленні тенденцій та закономірностей цього процесу, наданні можливих напрямів використання тогочасного досвіду в сучасних умовах.

Головні висновки виконаної дисертаційної роботи є такими:

По-перше, проведено аналіз історичної та військової літератури, показано стан наукової розробки теми дослідження, наведено характеристику його джерельної бази. Зроблено висновок про те, що питання бойового застосування засобів зв’язку, зокрема з досвіду Великої Вітчизняної війни, є недостатньо дослідженими і висвітленими в науковій літературі. Усебічне їх розкриття ще не набуло відповідного відображення у воєнно-історичній науці.

По-друге, доведено, що напад гітлерівської Німеччини на Радянський Союз започаткував якісно новий етап у розвитку військ зв’язку. У першому періоді війни пройшла перевірку їх організаційно-штатна структура, удосконалювалися способи бойового використання Автором установлено, що війна внесла суттєві корективи в оцінку ролі військ зв’язку, що сприяло підвищенню питомої ваги військ зв’язку в системі Збройних Сил. На початок 1943 р. чисельність військ зв’язку досягла 10 % від загальної чисельності радянської армії, в той час як перед початком війни вона сягала лише 5%.

Досвід першого періоду Великої Вітчизняної війни показав, що основні теоретичні положення з організації зв`язку, розроблені в мирний час і прийняті в Червоній Армії, в основному виправдали себе, а згодом набули подальшого розвитку.

По-третє, у ході війни склалися і практикою підтвердилися основні принципи, що були покладені в основу організації військ зв’язку. Так, війська зв’язку повинні бути організаційно сформованими з таким розрахунком, щоб виконання певних завдань стосовно зв’язку (розгортання й експлуатація ВЗ, будівництво та експлуатація ліній зв’язку, забезпечення рухомими засобами, організація зв’язку родів військ і тилу тощо) доручалося окремим частинам (підрозділам) зв’язку, які мають для цього необхідні сили та засоби зв’язку.

У з’єднаннях, частинах та підрозділах видів ЗС і родів військ частини (підрозділи) зв’язку формувалися за принципом багатоцільового призначення. У своєму складі вони мали весь відповідний комплект засобів, необхідний для забезпечення зв’язку.

По-четверте, у ході дослідження виявлено, що в міру розвитку засобів збройної боротьби і способів її ведення змінювалися методи управління військами, вдосконалювалася техніка й організація зв’язку. Велика Вітчизняна війна підтвердила роль військового зв’язку як основного засобу забезпечення управління збройною боротьбою. Воєнний досвід показав, що без стійкого зв’язку неможливо забезпечити управління військами, а як наслідок здобути перемогу. Розвиток радіозв’язку взаємодії в першому періоді війни збільшив кількість радіомереж та радіонапрямків у різних ланках управління від двох до восьми. Загальна кількість радіостанцій у різних родах військ та густота радіостанцій на полі бою зросли в шість разів. Однак це не змогло забезпечити всіх потреб діючої армії. Тому наприкінці 1942 р. постало завдання щодо збільшення кількості робочих хвиль, а отже, довелося розробляти та втілювати в практику комплекс організаційно-технічних заходів із забезпечення електромагнітної сумісності радіозасобів, який би дозволив забезпечувати стійкий на той час зв’язок.

Публікації автора:

1. Вишневський В.Є. Вдосконалення засобів зв’язку та їх використання в ході наступальних боїв у роки Великої Вітчизняної війни // Воєнні конфлікти другої половини XX ст.: 3б. наук. ст. – К.: Інститут історії України НАН України, 2004. – Вип. ІІ. – С. 14–23.

2. Вишневський B.Є. Розвиток техніки та військ зв’язку протягом першого періоду Великої Вітчизняної війни (1941–1942 pp.) // Труди академії. – К.: НАОУ, 2005. – № 60. – С. 295–302.

3. Вишневський В.Є. 22 червня 1941 року: на крутозламі світової війни // Сторінки воєнної історії України: Зб. наук. ст. – К.: Інститут історії України НАН України, 2005. – Вип. 9. – С. 166–176.

4. Вишневський В.Є. Особливості організації управління та зв’язку в роки Великої Вітчизняної війни // Воєнна історія. – К.: УІВІ, 2005. – № 1–2. – С. 102–108.

5. Вишневський В.Є. Зв`язок в роки Великої Вітчизняної війни // Локальні війни та збройні конфлікти: проблеми розвитку теорії і практики. Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції 12 грудня 2002 р. – К.: УІВІ, 2003. – С.13-19.