Проведене дослідження біоекологічних основ формування лісопаркових ландшафтів дозволило обґрунтувати такі висновки: Ліси зеленої зони м. Києва малопридатні для рекреаційного користування, що зумовлює необхідність впровадження комплексу заходів рекреаційного лісівництва з метою забезпечення формування лісопаркових ландшафтів. У лісах зеленої зони м. Києва поряд із основними лісоутворюючими породами Pinus sylvestris L., Betula pendula Roth., Quercus robur L. необхідно ширше використовувати Quercus borealis Michx., оскільки цей вид вирізняється високою конкурентною здатністю та декоративними властивостями. Молоді лісонасадження зеленої зони м. Києва, які зростають в умовах В2, В3, С2, С3, характеризуються високою складністю угруповань живого надґрунтового покриву з чітко виявленими домінантами. Живий надґрунтовий покрив закритих типів лісопаркових ландшафтів представлений здебільшого типовими лісовими підпологовими видами. Характерна особливість живого надґрунтового покриву напіввідкритих типів лісопаркових ландшафтів полягає у широкому розповсюдженні лісових рудеральних видів. Загальне проективне покриття живого надґрунтового покриву закритих типів лісопаркових ландшафтів досягає 40%, а напіввідкритих типів коливається в межах 55-110%. Нижня частина крони Pinus sylvestris L. формується здебільшого за рахунок інтенсивності освітлення нижніх гілок. Так, інтенсивність освітлення здорової нижньої гілки перевищує 41±2,8% (за 100 % прийнято інтенсивність освітлення на відкритому просторі); гілки, що перебуває на стадії відмирання, у межах від 12±2,8% до 41±2,8%. Процес, який завершується обламуванням гілки, спостерігається при інтенсивності освітлення нижче 12±1,2%. Формувати естетично привабливі крони дерев у сосновому лісостані необхідно розпочинати із 10-15 років, підтримуючи повноту деревостану понад 0,68 (закриті ландшафти) або до 0,53 (напіввідкриті ландшафти). Низькоопущену крону Pinus sylvestris L. у напіввідкритих типах лісопаркових ландшафтів можливо сформувати лише до 20-25-річного віку деревостану. Лісопаркові ландшафти закритого типу з переважанням листяних порід характеризуються стійким мікрокліматом. Такі лісопаркові ландшафти суттєво впливають на світловий режим, оскільки їх полог затримує 61-83% сумарної сонячної радіації; на температурний режим, зменшуючи температуру під пологом лісу на 1,6-4,8С; на вологість повітря, збільшуючи значення відносної вологості під пологом лісу на 2,5-13%; на швидкість вітру, зменшуючи силу вітру на 66-75% порівняно з відкритою місцевістю.
Лісопаркові ландшафти напіввідкритого типу з переважанням хвойних порід характеризуються нестійким мікрокліматом. Значення кліматичних факторів у такому типі ландшафту наближаються до значень в умовах відкритого простору. Як за холодних, так і за жарких дискомфортних погодних умов закриті типи лісопаркових ландшафтів позитивно впливають на комфортність відпочинку, пом’якшуючи граничні значення кліматичних факторів.
Напіввідкриті типи лісопаркових ландшафтів є оптимальними для рекреації в умовах прохолодної погоди, високої хмарності та значної відносної вологості, а також незначної швидкості вітру при високій температурі повітря. За комфортних, прохолодних та теплих субкомфортних погодних умов для рекреації придатні як закриті, так і напіввідкриті типи лісопаркових ландшафтів. 9. Інтенсивність зрідження деревостану в різноповнотних молодих деревостанах залежить від породного складу та типу запроектованого ландшафту і має становити від 5 до 30%. 10. Закриті типи лісопаркових ландшафтів хвойних лісостанів мають найвищий декоративний ефект при повноті 0,7, хвойно-листяні та листяні при повноті 0,6. З метою підкреслення естетичних властивостей напіввідкритих типів лісопаркових ландшафтів загальна повнота хвойних лісостанів повинна становити 0,5, хвойно-листяних та листяних 0,3-0,4. Повнота ландшафтних груп у напіввідкритих типах з груповим розміщенням дерев на площі має становити 0,6-0,7. 11. Для практичного та теоретичного використання нами запропоновано: методику аналізу мікроклімату у лісопаркових ландшафтах; методику вивчення особливостей формування крон дерев у молодих деревостанах; модифіковану класифікацію дерев за їхньою роллю у формуванні лісопаркових ландшафтів; інтенсивність зрідження у різноповнотних молодих деревостанах при проведенні ландшафтних рубань; формули якісного складу деревостану з визначенням одиниць участі в ньому різних категорій дерев; математичні моделі залежності: висоти прикріплення крони Pinus sylvestris L. у лісопаркових ландшафтах від повноти деревостану; швидкості вітру в лісопаркових ландшафтах від повноти молодих деревостанів. |
