Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Національна безпека / Основи національної безпеки держави


Марченко Юрій Васильович. Антитерористична діяльність як складова національної безпеки (політологічний аналіз) : Дис... канд. політ. наук: 21.01.01 / Національний ін-т стратегічних досліджень. — К., 2005. — 175арк. — Бібліогр.: арк. 164-175.



Анотація до роботи:

Марченко Ю.В. Антитерористична діяльність як складова національної безпеки (політологічий аналіз). – Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 21.01.01– основи національної безпеки держави. Національний Інститут стратегічних досліджень. – Київ, 2005.

Дисертація присвячена дослідженню антитерористичної діяльності як складової системи національної безпеки. Проаналізовані поточні геополітичні трансформації та зрушення в системах національної системи в умовах постбіполярного світу. Визначені особливості впливу глобалізаційних процесів на реорганізацію структур безпеки та становлення мережевих структур.

Розкрито роль публічної політики у стабілізації суспільно-політичних процесів. Досліджено актуальні зміни в умовах антитерористичної діяльності, проблеми і специфіка концептуалізації феномена тероризму, а також наявні заходи щодо боротьби з цим суспільно-політичним явищем. Проаналізована міжнародна та національна нормативно-правова база боротьби з тероризмом та окреслені перспективи її удосконалення. Обґрунтована необхідність більш тісного міжнародного співробітництва в сфері антитерористичної діяльності з метою створення глобальних та регіональних та удосконалення національних структур безпеки.

Процеси глобалізації, становлення і розвиток наднаціональних та регіональних структур призводять до помітних змін в функціональних завданнях та можливостях державних інституцій, зокрема тих, що мають забезпечувати національну безпеку України.

В сучасних умовах адекватна ступеню наявних загроз стратегія протидії тероризму полягає у зміцненні передусім держави як головного джерела правопорядку. Регуляторні її функції в сучасних умовах полягатимуть у тому, що попри помітне обмеження впливу урядів на процес прийняття рішень в економічній сфері державні органи залишатимуться єдиним легітимним монополістом у застосуванні силових методів контролю в межах національного територіального суверенітету та демократичних цінностей. Тобто застосування насильства в рамках іррегулярних воєнних дій (терористичної діяльності) викликає необхідність нових підходів до політики безпеки. Вони передбачають відмову від традиційного розуміння політики безпеки з домінуванням воєнної складової. Тому адекватна актуальним викликам та загрозам антитерористична діяльність потребує не лише удосконалення наявних і створення нових структур і механізмів глобальної і, зокрема, національної безпеки, а й передбачає вирішення низки теоретичних і практичних завдань: аналізу причин та умов виникнення та розповсюдження глобального тероризму, розробки методології дослідження мережевих структур, удосконалення наявної нормативно-правової бази боротьби з тероризмом, винайдення шляхів реорганізації структур безпеки та заходів боротьби із сучасним тероризмом та ін.

Аналіз міжнародного досвіду у сфері антитерористичної діяльності свідчить про те, що на національному та міжнародному рівнях адекватне протистояння тероризмові уможливлюється завдяки низці передумов. По-перше, завдяки підтримці і довіри до антитерористичних структур безпеки з боку населення і політичних лідерів. По-друге, за рахунок тісних та постійних контактів і співробітництва між військовими і державними службами безпеки з питань антитерористичної діяльності. В цьому контексті набуває принципового значення доступ до новітніх технологій зі збору розвідданих, комунікацій і спостереження. По-третє, завдяки наявності тісного міжнародного співробітництва на рівні країн щодо обміну інформацією про терористичні рухи та їхню діяльність, про участь держав в цьому співробітництві у всіх сферах: політико-правовій, економічній, фінансовій тощо.

Проведений аналіз нормативно-правових та організаційних аспектів антитерористичної діяльності дозволяє зробити такі висновки:

по-перше, одним з головних чинників, що зумовлюють вирішення задачі формування національної системи профілактики тероризму, є надзвичайне ускладнення тероризму як соціально-політичного та кримінального явища. Цій множині різнорідних обставин і чинників можна адекватно протистояти лише завдяки створенню системи заходів, що викликає потребу в співпраці усіх державних структур і громадськості;

по-друге, під час генези терористичних проявів на різних стадіях криміногенний процес здатний переходити з однієї сфери суспільних відносин до іншої, тобто терористична діяльність може переслідувати як політичні, так й інші цілі, наприклад, економічні. Це викликає потребу у комплексному розгляді обставин конкретних терористичних загроз із залученням до співпраці відповідних органів виконавчої влади та дослідження взаємного впливу теророгенних процесів різного ґатунку для розробки і запровадження багатоаспектної системи заходів завдяки поєднанню інформаційного, наукового та ресурсного потенціалу різних відомств в межах централізованої національної програми;

по-третє, реакцією на трансформацію і дестабілізацію суспільно-політичних процесів останніх десятиріч стала активізація різних громадських рухів і організацій, що вимагають від влади підвищення рівня захисту громадян від акцій психологічного і фізичного терору. Тому створення адекватної системи антитерористичної діяльності на національному передбачає як узгодження і врахування інтересів громадян в галузі організації самозахисту, так і проведення відповідної пропагандистсько-роз'яснювальної роботи щодо рішень і заходів органів державної влади антитерористичної спрямованості.

по-четверте, транснаціональний характер сучасного тероризму детермінує налагодження більш тісних міжнародних зв'язків між суб'єктами антитерористичної діяльності, що передбачає як розробку і запровадження відповідної нормативно-правової бази співробітництва, так і створення на ній організаційних структур наднаціонального (регіонального та глобального) ґатунку.

Національна стратегія боротьби з тероризмом має бути функціонально та просторово всеохоплюючою, тобто розраховувати на залучення до співробітництва як національних так і міжнародних інституцій. Вона повинна передбачати застосування всієї множини наявних заходів: розвідка, стримування, попередження, розслідування, кримінальне переслідування, превентивні дії, кризове та післякризове врегулювання.

Публікації автора:

  1. Марченко Ю.В. На тлі ціннісної кризи. Тероризм: анатомія витоків // Політика і час. – 2003. – № 12. – С. 61-66.

  2. Марченко Ю.В. Концептуальні і нормативно-правові аспекти анти- терористичної діяльності // Політологічний вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. – 2003. – № 15. – С. 128-137.

  3. Марченко Ю.В. Нормативно-правові та організаційні засади анти терористичної діяльності (міжнародний досвід) // Нова парадигма, вип. 37. – К., 2004. – С. 213-222.

  4. Марченко Ю.В. Національна безпека в умовах монополярного світу: геополітичні зрушення та національні інтереси // Нова парадигма, вип. 38. – К., 2004. – С. 173-182.

  5. Марченко Ю.В. Правові засади антитерористичної діяльності // Людина і політика. – 2004. – № 4. – 0,5 д.а.

  6. Марченко Ю.В. Антитерористичний потенціал громадянського суспільства // Матеріали “круглого столу” НІСД “Відносини між державою і громадянським суспільством”. – К., НІСД, 2003. – С. 106-107.