У дисертації здійснене теоретичне узагальнення і запропоновано ряд заходів активізації бюджетної політики на основі удосконалення принципів, стимулів, умов та заходів ефективного формування міжбюджетних відносин та посилення їх дії у напрямку стимулювання соціально-економічного розвитку регіонів. В результаті проведеного дослідження зроблено такі висновки: 1. Соціально-економічне зростання регіону безпосередньо залежить від активізації органів місцевого самоврядування і місцевих органів виконавчої влади в посиленні їх впливу на сталий соціально-економічний розвиток регіонів. Децентралізація фінансових повноважень потребує відповідного конструювання міжбюджетних відносин. Це стосується, в першу чергу, розподілу видатків, призначення доходів, міжбюджетних трансфертів, адміністративних аспектів фіскальної децентралізації та контролю запозичень. 2 . Фінансова автономія місцевих бюджетів обумовлює необхідність систематизації фінансових джерел наповнення та ефективного використання бюджетних коштів з урахуванням того, що місцеві бюджети є складовою Зведеного бюджету України. Фінансові джерела та витрачання коштів визначає законодавство, основою систематизації є бюджетна класифікація. Класифікувати доходи бюджету в окреслених межах доцільно також за ознаками, не передбаченими Бюджетним кодексом України: за здатністю місцевої влади ефективно впливами на джерела формування бюджету. Це збільшить можливості визначення додаткових джерел доходів, сприятиме покращанню структури надходжень та ефективності їх використання з урахуванням світового досвіду. 3. Обсяг доходів місцевих бюджетів щорічно зростає, але в їх структурі зменшується питома вага податкових надходжень, оскільки темпи зростання податкової бази відстають від зростання соціальних норм. Негативно на надходження в бюджет впливають: заборгованість із заробітної плати, тінізація економіки, недоїмки по платежах і зборах, неефективне використання земельних ділянок і нежитлових приміщень, непрозорість механізму приватизації об’єктів комунальної власності та погіршення їх фінансово-господарської діяльності. В результаті зростають трансферти з Державного бюджету. Але при збільшенні податкоспроможності місцевих бюджетів трансферти з Державного бюджету зменшуються. Централізації фінансових ресурсів у державному бюджеті сприяє недо сконалість формульного підходу до розподілу ресурсів, оскільки нарощується диспропорція між місцевими бюджетами області. Основним інструментом регулювання надходжень є розмір ставок плати за землю, за торгові патенти, єдиного податку для суб’єктів підприємництва. Надходження до державного бюджету податкових і митних платежів перевищують планові завдання, що забезпечує надходження в область додаткових дотацій та підвищує стимули місцевої влади до нарощування доходів. Загальними тенденціями видатків місцевих бюджетів слід визнати такі: постійне зростання їх абсолютної величини з різними темпами по кожному виду видатків, головним чином за рахунок збільшення заробітної плати службовців; неефективне використання коштів, обумовлене специфікою галузей; перерозподіл бюджетних коштів і використання додаткових фінансових ресурсів на користь одних галузей за рахунок інших.
За нестачі бюджетних коштів першочергове виконання соціальних платежів перешкоджає розвитку регіону. Держава не передає на регіональний рівень управління відповідні повноваженням і фінансові ресурси, які дають громадам реальні можливості та стимули до розвитку. Реалізація економічно необгрунтованих інвестиційних проектів призводить до неефективного використання коштів бюджету розвитку, збільшення обсягів незавершеного будівництва. Стимулювання розвитку регіонів за допомогою бюджетних заходів можливе за умов збалансування фінансових інтересів учасників бюджетного процесу при виконанні на місцях державних і регіональних програм з метою налагодження фінансового партнерства, формування ефективної структури джерел фінансування, гарантованого фінансування і контролю використання фінансових ресурсів. Для збільшення дохідної бази місцевого бюджету автором удосконалено методику попереднього розрахунку прогнозних показників; запропоновано відносити до доходів, які не враховуються при визначенні трансфертів, низку податків і зборів за уточненими автором пропорціями та ставками. Власні доходи пропонується збільшити за рахунок 2% податку з доходів фізичних осіб як різниці 13% та 15% ставок цього податку (з 2007 р.) і спрямувати у місцевий бюджет частину податку на прибуток підприємств недержавної форми власності, зареєстрованих на території регіону. Дотриманню концепції надання бюджетних трансфертів на всіх рівнях бюджетної системи сприятиме використання запропонованих в дисертації методик і бюджетних формул розподілу обсягів фінансового ресурсу на утримання органів управління, належне функціонування закладів культури і мистецтва на основі внесення у формули коригувальних коефіцієнтів, що враховують особливості територій. Пропозиції щодо удосконалення міжбюджетних відносин в умовах адміністративно-територіальної реформи автор спрямував на ефективне розмежування та перерозподіл функціональних повноважень місцевих органів влади і фінансових ресурсів в таких сферах як управління, охорона здоров’я, культура, освіта, спорт і фізична культура; удосконалення та внесення змін у дев’ять статей Бюджетного кодексу України та його прикінцеві положення.
|
